Тринадцятий сольний студійний альбом британського співака та автора пісень Роббі Вільямса, реліз якого відбувся на лейблі Columbia Records. До нього увійшли п’ять синглів: «Rocket» за участю гітариста Black Sabbath Тоні Айоммі, «Spies», «Human» за участю мексиканського попдуету Jesse & Joy, «Pretty Face» та «All My Life». Альбом отримав схвальні відгуки музичних критиків.
Назва альбому «BRITPOP» — це водночас іронія та данина поваги епосі 90-х, коли Роббі став іконою британської музики.
Попри назву Britpop, у рецензіях зазначалося, що альбом використовує еру британського гітарного попу 1990-х переважно як привід: він змішує ознаки бритпопу (гімнові приспіви, ретро-інді-гітари) з радикальними стилістичними відхиленнями в бік глем-року, синті-попу, електронних балад, оркестрового попу та інших сучасних рок-текстур.
У текстах пісень критики помітили коливання Вільямса між самоміфологізацією та самоусвідомленням: він пише про славу, ідентичність, сприйняття публікою та вразливість, водночас включаючи сюжетні композиції або твори з численними відсиланнями.
«Я прагнув створити альбом, який хотів би написати і випустити після того, як пішов із Take That у 1995 році. Це був пік бритпопу та золота ера британської музики. Над цим альбомом я працював із деякими зі своїх героїв; він сирий, тут більше гітар, і він навіть більш енергійний та гімновий, ніж зазвичай. У ньому є трохи „брит“, і, безумовно, є трохи „попу“ — я безмежно пишаюся цією роботою і з нетерпінням чекаю, коли шанувальники її почують»
«”BRITPOP” — це мій спосіб сказати “дякую” музиці, яка мене створила, і водночас показати, куди я йду далі. Ми взяли енергію стадіонів, змішали її з брудом лондонських вулиць і додали трохи зіркового пилу. Це альбом про те, як бути Роббі Вільямсом у 2026 році».
Альбом дебютував на 1-му місці у британському чарті альбомів, зробивши Роббі Вільямса абсолютним рекордсменом за кількістю сольних альбомів №1 (16 платівок), випередивши за цим показником The Beatles.