asauldm | Music

Fresh Albums, Videos, News & More

Топ-30 популярних рок-кліпів: жовтень 2026 (Частина 1/3)

Потужний мікс жанрів, моторошні міські легенди, таємні ритуали та справжнє кіно у мініатюрі. Зустрічайте огляд 10 яскравих музичних відео осені 2026 року, які розривають шаблони. Жодних спойлерів — лише чисті емоції, неочікувані сюжети та візуальні шедеври, що змусять затамувати подих. Хто ж ховається за цими релізами? Дізнайтеся вже за хвилину!

17 хвилин

Read Time

Топ-20 популярних рок-кліпів: жовтень 2026 (Частина 1/3)

Осінь 2026 року готує справжній вибух емоцій та візуального мистецтва для всіх поціновувачів важкої та альтернативної музики. Нас чекає яскрава подорож через десять неймовірних музичних відео, які доводять: сучасний рок — це набагато більше, ніж просто гітарні рифи. Це повноцінне кіно у мініатюрі, де кожен кадр розповідає власну історію.

На сторінках цього огляду на вас чекає потужний мікс жанрів: від брудного та агресивного андеграундного трешу й безкомпромісного металкору до витонченого прогресив-року, похмурого фолк-горору та атмосферної кінематографічної електроніки.

Приготуйтеся до захопливих сюжетів, які змусять затамувати подих. Автори робіт сміливо експериментують із темним фентезі, релігійним символізмом і передовими візуальними ефектами, створюючи унікальні світи для кожного треку.

Хто саме ховається за цими релізами та які сюрпризи підготували улюблені гурти? Залишайтеся з нами — попереду на вас чекає найцікавіше!


30. POWER TRIP – “Precinct 3”

Crossover Thrash, Thrash Metal, Hardcore Punk

Power Trip — американський кросовер-треш гурт із міста Даллас (штат Техас), заснований у 2008 році. Колектив здобув світове визнання завдяки поєднанню агресивної енергії хардкор-панку з класичним треш-металом 1980-х, що найяскравіше проявилося на їхньому культовому альбомі Nightmare Logic (2017). Після трагічної смерті вокаліста Райлі Гейла у 2020 році діяльність гурту була призупинена, але згодом учасники відновили виступи та повернулися до студійної роботи з новим вокалістом Сетом Гілмором, відкривши нову сторінку в історії колективу.

Візуальний ряд кліпу побудований навколо енергійного живого виступу гурту без складної сюжетної лінії. Музиканти грають у двох контрастних локаціях: у темному мінімалістичному просторі з яскравим контровим світлом та на відкритому індустріальному майданчику вночі на тлі підсилювачів Marshall, палаючих бочок і понівеченого автомобіля. Динамічний монтаж із різкими наїздами камери, ефектами розмиття, проходами темними коридорами та кадрами цегляної стіни, на якій фарбою з’являється напис «PRECINCT 3», підкреслює сиру, агресивну атмосферу андеграундного концерту.

Головна ідея пісні та відео полягає у протистоянні свавіллю, системній несправедливості та репресивній машині правоохоронних органів (на що прямо вказує назва «Precinct 3» — «Третя дільниця»). Текст композиції сповнений протестного гніву, закликів до опору та викриття лицемірства влади, а візуальні образи вогню, диму й занедбаних міських закутків посилюють відчуття соціального бунту та вуличної напруги.

Аудиторія сприйняла реліз із величезним ентузіазмом, адже це повернення гурту з новим матеріалом після тривалої паузи. Глядачам особливо сподобалося олдскульне звучання треш-металу, потужні гітарні рифи та соло, а також вокал нового фронтмена, якого багато хто схвально порівнює з Джоном Тарді з гурту Obituary. Водночас у коментарях відчувається світлий сум і ностальгія за покійним вокалістом Райлі Гейлом — хоча фанатам бракує його унікальної харизми, більшість підтримує рішення музикантів продовжувати справу та вшановувати його спадщину.


29. Imminence – Crestfallen

Metalcore, Symphonic Metal, Alternative Metal, Post-Hardcore

Imminence — шведський металкор-гурт із міст Треллеборг та Мальме, заснований у 2009 році. Колектив здобув світову популярність завдяки своєму унікальному стилю «violincore», у якому важкі гітарні рифи, брейкдауни та екстремальний вокал поєднуються з драматичними партіями скрипки у виконанні фронтмена Едді Берга. Гурт відомий своєю похмурою кінематографічною естетикою, глибокими емоційними текстами та співпрацею з лейблом Sumerian Records.

Сюжет кліпу розгортається у двох паралельних візуальних площинах. У першій учасники гурту в чорному одязі емоційно виконують пісню посеред густого туману на тлі похмурих гірських вершин, де вокаліст чергує чистий спів і скримінг із грою на скрипці. Друга сюжетна лінія показує подорож лицаря у пошкоджених обладунках із символом світового дерева на грудях, якого супроводжує вірний кудлатий пес. Лицар долає скелясті ущелини, засніжені гірські хребти та кам’яні сходи, аж поки в туманній пустелі не зустрічає свою темну, охоплену чорним димом тінь-двійника, з якою стає у бойову стійку з мечем.

Головна ідея пісні та відеоряду полягає у внутрішній боротьбі з почуттям провини, розчаруванням та сумнівами щодо власного шляху. Герой запитує, чи не підвів він близьку людину і чи не носив «порожню корону» (символ фальшивих досягнень або гордості), через яку не бачив істини за власними ілюзіями. Зіткнення лицаря зі своєю темною копією наприкінці кліпу уособлює необхідність подивитися в очі власним помилкам і внутрішнім демонам, щоб віднайти світло та пам’ять про те, що справді має значення.

Сприйняття аудиторією виявилося надзвичайно теплим: глядачі у коментарях захоплюються кінематографічною якістю зйомки, атмосферою в дусі темного фентезі та гри “Elden Ring“, а також органічним поєднанням важкого звучання зі скрипкою та емоційним вокалом Едді Берга. Багато фанатів відзначають, що композиція викликає сильний емоційний відгук і чудово підходить як для метал-, так і для ліричних плейлистів. Водночас поодинокі коментатори висловили сумнів щодо доречності поєднання образу середньовічного воїна з чуттєвою піснею про розбите серце, вважаючи такий контраст дещо незвичним.


28. Metallica: Until It Sleeps (Live at Sphere, October 10, 2026)

Heavy Metal, Hard Rock, Alternative Metal, Post-Grunge

Metallica — культовий американський метал-гурт, заснований у 1981 році в Лос-Анджелесі вокалістом і гітаристом Джеймсом Гетфілдом та барабанщиком Ларсом Ульріхом. Колектив входить до «великої четвірки» треш-металу і є одним із найуспішніших та найвпливовіших рок-гуртів в історії, продавши понад 125 мільйонів копій альбомів у всьому світі. Протягом своєї кар’єри музиканти неодноразово експериментували зі звучанням: від швидкісного та агресивного трешу 1980-х до важкого блюз-року та альтернативного металу середини 1990-х, з якого й походить композиція «Until It Sleeps» (альбом Load, 1996 рік).

У замість класичного постановочного сюжету представлено масштабний живий виступ гурту на високотехнологічній арені Sphere у Лас-Вегасі. Відеоряд фокусується на емоційній грі музикантів на сцені, яка поєднується з гігантськими панорамними візуальними ефектами на сферичному екрані зали. За спинами виконавців розгортаються сюрреалістичні тривимірні візуалізації у багряно-чорних тонах, що нагадують пульсуючу органічну матерію або лаву, періодично перетікаючи у спотворені проєкції облич та силуетів самих учасників гурту.

Головна ідея пісні та її візуального супроводу полягає у глибокій особистій боротьбі з внутрішнім болем, гнівом і душевними травмами, які людина намагається вгамувати або «приспати». Джеймс Гетфілд написав цей текст під впливом важких переживань, пов’язаних із хворобою та втратою батьків через рак, порівнюючи нестерпний емоційний тягар із внутрішнім звіром або прокляттям, що розриває зсередини. Тривожна червоно-чорна візуальна естетика виступу підсилює відчуття внутрішнього вогню, безвиході та катарсису, якого ліричний герой прагне досягти через музику.

Аудиторія сприйняла цей живий виступ надзвичайно схвально, про що свідчать понад 710 тисяч переглядів та тисячі позитивних відгуків за перші тижні після публікації. Шанувальникам особливо сподобалася бездоганна якість звуку, потужний вокал Гетфілда, який з роками набув особливої глибини, а також вражаюча синергія класичної композиції 1996 року з футуристичними візуальними технологіями арени Sphere. Водночас частина глядачів у залі та коментаторів відзначила, що масштабні візуальні ефекти інколи відволікають увагу від самих музикантів, а дехто з давніх фанатів традиційно згадує, що більш меланхолійне та «гранжеве» звучання епохи альбому Load поступається за драйвом раннім треш-метал хітам гурту.


27. STARSET – t r a n s f u s 1 0 n

Alternative Rock, Electronic Rock, Hard Rock, Alternative Metal, Progressive Rock

STARSET — американський рок-гурт із міста Колумбус (штат Огайо), заснований вокалістом та автором пісень Дастіном Бейтсом у 2013 році. Колектив відомий своїм концептуальним підходом до творчості, який сам фронтмен називає «кінематографічним роком» (cinematic rock): їхня музика поєднує важкі гітарні рифи, насичену електроніку, симфонічні аранжування (скрипку та віолончель) та науково-фантастичний сюжет про таємну організацію «Товариство Starset», що досліджує загрози майбутнього та вплив технологій.

Сюжет кліпу розгортається навколо журналістки, яка приїжджає до ізольованої релігійної громади під назвою «Heavenly Word» («Небесне Слово»), щоб зняти про неї репортаж на стару відеокамеру. Місцева мешканка переконує гостю, що їхня спільнота є мирною і просто намагається зберегти традиційні цінності без втручання технологій. Проте вночі журналістка стає свідком моторошного лісового ритуалу: члени секти впадають у транс, левітують над землею, а в грозовому небі з’являється зловісна постать «Пророка». Намагаючись втекти, дівчина падає, потрапляє до рук фанатиків і опиняється похованою живцем у дерев’яній труні під час чергового обряду.

Головна ідея пісні та відео полягає у дослідженні темної, маніпулятивної відданості, сліпої віри та руйнівного самопожертвування. У тексті ліричний герой описує болісну, токсичну прив’язаність («дозволь мені бути твоєю жертвою і твоїм богом»), де одна сторона віддає все без залишку, не отримуючи нічого натомість («I get nothing from this»). Візуальний ряд переводить цю метафору співзалежних стосунків у площину релігійного фанатизму, показуючи, як зовнішня привабливість «чистого» та спокійного життя без сучасного світу може приховувати тоталітарний контроль і смертельну небезпеку.

Сприйняття релізу аудиторією виявилося насиченим, хоча й дещо полярним у деталях. Глядачі та фанати високо оцінили напружену атмосферу хорору в дусі серіалу «Опівнічна меса» (Midnight Mass), емоційний вокал Дастіна Бейтса, глибокий психологічний підтекст лірики та загальну кінематографічність зйомок у реальних локаціях. Водночас частина прихильників розкритикувала надмірно «відполіроване» сучасне зведення гітар, яке, на їхню думку, позбавило трек звичної важкості, а також висловила невдоволення використанням генеративного ШІ для створення окремих спецефектів (зокрема сцен зі сновидіннями та хмарами у формі Пророка).


26. Steven Wilson – On Chapel Slope

Progressive Rock, Art Rock, Post-Rock, Folk Horror, Ambient

Стівен Вілсон (Steven Wilson) — відомий британський музикант, продюсер, співак та мультиінструменталіст, найбільш знаний як засновник і лідер прогресив-рок гурту Porcupine Tree, а також як успішний сольний виконавець. За свою багаторічну кар’єру він здобув репутацію безкомпромісного експериментатора, який майстерно поєднує прогресивний рок із психоделією, ембієнтом, електронікою та поп-музикою, незмінно приділяючи особливу увагу кінематографічності та концептуальності своїх альбомів.

Сюжет відео розгортається в похмурому британському селищі, оповитому туманом, де на місцевому цвинтарі літній доглядач доглядає за могилами. З початком музики померлі мешканці села у вікторіанському вбранні починають буквально повставати з-під землі та прямують до старовинної каплиці. Усередині церкви на них чекає сам Стівен Вілсон у весільному костюмі; під час містичної церемонії він одружується з нареченою-примарою, а похмурі гості з ознаками тління скандують про те, щоб він залишився з ними навіки. У фіналі живі та мертві об’єднуються в зворушливій процесії: померлі виводять старого доглядача з церкви, де він знаходить спокій в обіймах своєї коханої, після чого примари знову повертаються у свої могили.

Головна ідея кліпу та самої пісні — це поетичне осмислення смерті, пам’яті, спадкоємності поколінь та невидимого зв’язку між тими, хто живе, і тими, хто вже відійшов у вічність. Текст композиції, що починається і завершується закадровим голосом оповідача, змальовує село як живий організм, де минуле ніколи не зникає остаточно, а «актори» давніх часів продовжують існувати поруч, чекаючи на переродження та возз’єднання. Замість того, щоб подавати смерть як щось виключно страшне, відео перетворює готичний жах на меланхолійну й навіть світлу притчу про прийняття неминучого фіналу та повернення до рідної землі.

Аудиторія сприйняла відеороботу переважно із захопленням: глядачі високо оцінили кінематографічну атмосферу британського фолк-горору, чудове звучання гітари, відсилки до творчості гурту Talk Talk та впізнаваний голос актора Девіда Теннанта в ролі оповідача. Багатьох шанувальників глибоко зворушив емоційний поворот у фіналі, який перетворює моторошну історію про мерців на красиву метафору прощання з життям. Водночас серед коментаторів виникла невелика дискусія щодо візуального стилю: частина глядачів розкритикувала кліп через підозри у використанні генеративного штучного інтелекту в окремих кадрах, тоді як інші захищали роботу, вказуючи на автентичність британських локацій та високу художню якість постановки.


25. The Smashing Pumpkins – Black Stars (From The Hunger Games: Sunrise on the Reaping – The Album)

Alternative Rock, Gothic Rock, Post-Grunge, Arena Rock

The Smashing Pumpkins — культовий американський альтернативний рок-гурт, заснований у Чикаго в 1988 році вокалістом та гітаристом Біллі Корганом. Колектив здобув світову славу в 1990-х завдяки впізнаваному багатошаровому звучанню, що поєднує гранж, готик-рок, психоделію та прогресивний рок (зокрема на знакових альбомах “Siamese Dream” та “Mellon Collie and the Infinite Sadness“). Для композиції «Black Stars», створеної спеціально для саундтреку приквелу «Голодні ігри: Світанок перед Жнивами» (The Hunger Games: Sunrise on the Reaping), гурт уперше за 33 роки возз’єднався з легендарним продюсером Бутчем Вігом.

Відеоряд кліпу побудований на паралельному монтажі двох атмосферних локацій: темного індустріального ангара, де музиканти виступають у променях різкого контрастного прожектора, та безлюдної пустельної місцевості з напівзруйнованими будівлями. Головна героїня кліпу — дівчина з яскраво-синім волоссям — блукає серед руїн і випаленого ландшафту, взаємодіє з димовими шашками, а згодом переноситься до темного залу, де танцює навколо гурту. У фінальній частині відео її блукання продовжуються біля нічного багаття в пустелі, тоді як гурт завершує виступ у потоках іскор та диму, поступово зникаючи в темряві.

Головна ідея пісні та кліпу тісно переплітається з антиутопічним світом «Голодних ігор» і присвячена темі приреченості, втрати невинності та виживання в умовах жорстокої системи. Рядки про «місто й могили», «катакомби» та юність, яка змушена дорослішати серед руїн, відображають трагічну долю трибутів 50-х Голодних ігор, описаних у книзі та фільмі. Візуальний контраст між замкненим темним простором сцени та відкритою, але мертвою пустелею підкреслює відчуття ізоляції, внутрішньої боротьби та водночас незламного зв’язку («де б ми не були, тримайся поруч») перед обличчям невідомості.

Аудиторія та музичні критики сприйняли реліз переважно схвально, особливо відзначивши повернення гурту до класичного щільного гітарного звучання 1990-х завдяки продюсуванню Бутча Віга, потужну барабанну партію Джиммі Чемберліна та емоційну подачу Біллі Коргана. Шанувальники франшизи «Голодні ігри» високо оцінили похмуру готичну атмосферу треку, яка органічно пасує до історії молодого Геймітча Абернаті. Водночас частина глядачів зауважила, що сам відеоряд є доволі мінімалістичним і абстрактним — без прямих кадрів із фільму чи чіткої сюжетної розв’язки, через що кліп сприймається радше як стильна візуалізація настрою, ніж повноцінна кінематографічна історія.


24. Orbit Culture – The Path I Walk (Ft. Tina Guo)

Metal, Symphonic Metal, Melodic Death Metal

Orbit Culture — це шведський метал-гурт із міста Ексьо, заснований у 2013 році фронтменом Нікласом Карлсоном (Niklas Karlsson) та гітаристом Максиміліаном Зінгмарком. Колектив швидко здобув визнання на міжнародній сцена завдяки унікальному поєднанню важких гітарних рифів, атмосфери та мелодійних елементів, які часто порівнюють із найкращими зразками сучасного важкого звучання. Вони відомі своєю наполегливою працею, потужними живими виступами та здатністю емоційно чіпляти слухача через глибокі й відверті тексти.

Музичне відео та пісня фокусуються на глибокій внутрішній боротьбі, стані повної ізоляції та важкості емоційного тягаря, передаючи атмосферу депресії через темні, метафоричні візуальні образи та потужну присутність запрошеної віолончелістки Тіни Ґоу. Кліп побудований на експресивних кадрах, що підкреслюють безвихідь, але водночас залишають простір для катарсису й пошуку внутрішньої сили серед темряви.

Головною ідеєю твору є прийняття людського болю, боротьба з ментальною кризою та відкрите визнання того, що кожен може опинитися на межі, проте важливо шукати підтримку і продовжувати жити. Пісня та відео слугують нагадуванням про те, що депресія є серйозною проблемою, а біль і горе не повинні замовчуватися, адже щирість у почуттях об’єднує людей у найтемніші часи.

Аудиторія надзвичайно тепло сприйняла цю роботу, відзначивши високу якість музики, потужне емоційне забарвлення та блискучу колаборацію з Тіною Ґоу, чиє звучання віолончелі додало композиції унікального масштабу. Багато слухачів у коментарях ділилися власними історіями подолання горя та депресії, дякуючи гурту за підтримку й чесність. Єдиним мінімальним зауваженням від фанатів стало те, що пісня та кліп надто швидко закінчуються, залишаючи бажання насолоджуватися цим шедевром ще довше.


23. A Perfect Circle – Starless

Progressive Rock, Alternative Metal, Post-Metal

A Perfect Circle — це відомий американський рок-гурт, заснований у 1999 році гітаристом Біллі Хаерделом (Billy Howerdel) та вокалістом Maynard James Keenan (Мейнард Джеймс Кінан), який також є фронтменом Tool. Колектив здобув культовий статус завдяки своєму унікальному й атмосферному звучанню, що поєднує елементи прогресивного року, альтернативного металу та важкої психоделіки. Їхня творчість вирізняється глибокими, емоційно насиченими текстами, складними музичними структурами та майстерним балансом між мелодійністю та агресією.

Музичне відео занурює глядача в похмуру, гіпнотичну та кінематографічну атмосферу. Сюжет кліпу побудований на повільному розгортанні абстрактних візуальних образів та тривожних настроїв, які тісно переплітаються зі звуковим рядом.

Головна ідея пісні та кліпу зосереджена навколо теми екзистенційної самотності, втрати орієнтирів та пошуку світла чи сенсу у світі, що охоплений темрявою. Назва «Starless» (беззоряний) слугує метафорою періоду глибокого внутрішнього занепаду, коли звичні життєві орієнтири зникають. Гурт втілює через цю композицію стан людини, яка опинилася наодинці зі своїми страхами та екзистенційною порожнечею, але при цьому зберігає потенціал для переосмислення свого буття.

Сприйняття твору аудиторією виявилося переважно захопленим, хоча й неоднозначним через специфіку звучання та складність подачі. Фанатам надзвичайно сподобалася фірмова атмосфера гурту, глибина аранжування та те, як майстерно колектив інтерпретував класичну композицію King Crimson у власному унікальному стилі. Водночас деякі слухачі відзначили, що кліп та трек виявилися занадто медитативними, важкими для швидкого сприйняття та позбавленими звичних динамічних «гачків», характерних для мейнстримної музики.


22. Slash feat. Myles Kennedy and The Conspirators – Flying Blind

Hard Rock, Blues Rock, Classic Rock

Slash feat. Myles Kennedy and The Conspirators — це американський рок-гурт, створений легендарним гітаристом-віртуозом гурту Guns N’ Roses Слешем (Slash) разом із вокалістом та фронтменом Alter Bridge Майлзом Кеннеді (Myles Kennedy). Колектив, до складу якого також входять басист Тодд Кернс, барабанщик Брент Фіц та ритм-гітарист Френк Сідоріс, відомий своїм енергійним класичним рок-звучанням, потужними гітарними рифами та високим, емоційним вокалом Кеннеді.

Офіційний кліп виконаний у стилі лялькової покадрової анімації (stop-motion) і оформлений як театральна вистава, де на початку підіймається червона завіса. Сюжет розгортається навколо пари — дівчини у готичному стилі та хлопця, який має серйозні проблеми з алкоголем. Спочатку вони відпочивають біля трейлера, де дівчина помічає в календарі позначку про вечірній концерт, тож вони вирушають додому, а згодом їдуть на виступ. На концерті поведінка п’яного хлопця переходить межі, і зрештою дівчина перерізає мотузку прив’язаної повітряної кулі, в якій опиняється її партнер — куля здіймається в небо, забираючи його геть, а героїня залишається наодинці насолоджуватися виступом гурту, кадри якого протягом усього відео інтегровані у різні об’єкти сцени (повітряну кулю, простирадло, екран телевізора та концертний монітор).

Головна ідея пісні та відеоряду полягає у висвітленні руйнівного впливу залежностей, самообману та безвідповідальної поведінки, через які людина «летить наосліп» (flying blind), втрачаючи зв’язок із реальністю та близькими людьми. Текст композиції закликає поглянути правді в очі, поки ще не пізно, і запитує, чи зможе людина повернутися до тями після чергового «польоту» за межі розумного. Візуальна метафора фіналу, де головний герой буквально відлітає на повітряній кулі за хмари, підкреслює необхідність звільнитися від токсичних стосунків, якщо партнер не бажає змінюватися.

Аудиторія сприйняла реліз надзвичайно схвально, відзначивши як музичну складову, так і креативний візуал. Слухачам особливо сподобалося повернення до фірмового блюз-рокового звучання гурту, виразні гітарні партії Слеша, потужний вокал Майлза Кеннеді та кропітка ручна робота аніматорів (студії The League of Buddies), яка нагадала фанатам атмосферу їхнього попереднього анімаційного кліпу на пісню «Driving Rain». Помітного негативу чи суттєвої критики серед глядачів немає — фанати активно підтримують вихід нового матеріалу та з нетерпінням чекають на повноформатний альбом.


21. Against The Current – Ashes To Glory

Pop Rock, Alternative Rock, Post-Hardcore, Emo Pop

Against The Current — американський рок-гурт із міста Покіпсі (штат Нью-Йорк), заснований у 2011 році, до складу якого входять вокалістка Кріссі Костанца, гітарист Ден Гоу та барабанщик Вілл Феррі. Колектив здобув світову популярність завдяки кавер-версіям на YouTube, а згодом закріпив успіх власними релізами та гучними колабораціями, зокрема офіційним гімном чемпіонату світу з League of Legends («Legends Never Die»). Їхній стиль поєднує емоційний, потужний жіночий вокал із енергійними гітарними рифами, балансуючи між поп-роком, альтернативою та більш важким пост-хардкорним звучанням.

Відео виконане у форматі емоційного студійного виступу у декораціях, сповнених символізму та контрастів. Події розгортаються в замкненому просторі, задрапірованому обпаленими, пошарпаними тканинами, де підлога вкрита світлим попелом або піском, крізь який проростають яскраво-червоні троянди. Вокалістка Кріссі Костанца постає у світлій корсетній сукні з розвіяними стрічками та високих чорних черевиках, що контрастує з повністю чорним вбранням музикантів на задньому плані. Динамічна ручна камера з ефектами розмиття руху та перевернутими кадрами підкреслює напругу виконання, передаючи фізичну та емоційну експресію кожного учасника гурту.

Композиція «Ashes To Glory» (укр. «З попелу до слави») присвячена темі внутрішнього переродження, стійкості перед життєвими випробуваннями та перетворення болю на силу. У тексті лірична героїня закликає стихію — «течію» (пряма відсилка до назви гурту) та «вогонь» — випробувати її на міцність, пройти крізь жарини сумнівів і піднятися з попелу сильнішою. Візуальний ряд підсилює цей меседж: троянди, що пробиваються крізь попіл на тлі обгорілих завіс, символізують життєву силу та тріумф, які народжуються навіть після повного руйнування.

Глядачі та слухачі надзвичайно тепло зустріли реліз, відзначивши повернення гурту до більш важкого, драйвового рок-звучання з потужним вокалом Кріссі та емоційною кульмінацією у приспіві. Особливої похвали зазнала естетика відео — поєднання ніжного образу вокалістки з похмурими декораціями з попелу й троянд, а також жива енергетика виступу. Водночас частина аудиторії зауважила, що формат кліпу є доволі мінімалістичним і сфокусованим виключно на грі музикантів у одній локації, тому декому не вистачило повноцінної сюжетної лінії з акторською грою чи складнішої візуальної постановки.

Fresh Albums

View All