asauldm | Music

“The Allfather Awakens” вийшов 2 жовтня 2026 року на Metal Blade Records. Альбом складається з 10 композицій і триває приблизно 46 хвилин. Продюсером, а також інженером зведення та мастерингy став Jacob Hansen, а запис проходив у Hansen Studios у Данії з весни 2025 року до березня 2026-го.

За структурою це дуже впізнаваний Amon Amarth: мелодійні twin-guitar партії, важкі рифи, подвійна бочка, гроул Йохана Гегга та великі приспіви, які ніби спеціально створені для фестивальної сцени.

Але цього разу гурт дозволяє собі кілька важливих відхилень. Найпомітніше — “Upphaf”, перша повністю акустична композиція в історії Amon Amarth. Вона не є типовою баладою, а радше нагадує традиційну пісню, яку могли б виконувати біля багаття.

Про гурт

Amon Amarth — шведський гурт із Тумби, заснований у 1992 році. За понад три десятиліття кар’єри команда стала одним із найвідоміших представників мелодійного дез-металу та фактично одним із головних популяризаторів сучасного Viking Metal. Їхнє звучання поєднує важкі гітарні рифи, мелодійні гармонії, потужну ритм-секцію та характерний гроул Йохана Гегга.

Важливою частиною ідентичності Amon Amarth завжди були скандинавська міфологія, історія вікінгів, битви, героїчні легенди та образи богів. Альбоми “Versus the World”, “Fate of Norns”, “With Oden on Our Side” та особливо “Twilight of the Thunder God” сформували той масштабний стиль, який сьогодні асоціюється з гуртом.

У 2026 році Amon Amarth випускають свій 13-й студійний альбом — “The Allfather Awakens”. І хоча гурт не намагається радикально змінити власну формулу, нова платівка цікава тим, що музиканти дозволили собі трохи більше різноманітності, ніж на кількох попередніх роботах.

Створення альбому

Цікавим є сам процес роботи над платівкою. Замість традиційного підходу, коли гурт спочатку пише весь матеріал, а потім записує альбом, Amon Amarth працювали над піснями по одній.

Музиканти почали створювати матеріал ще під час гастролей. Потім композиції записувалися по черзі: спочатку барабани, гітари та вокал, після чого гурт переходив до наступної пісні. Запис відбувався у дві сесії в Данії — перша почалася навесні 2025 року, а остаточний запис завершили в березні 2026-го.

За словами гітариста Olavi Mikkonen, такий підхід дозволив зосередитися на кожній композиції окремо та довести її до завершеного стану ще до переходу до наступної.

Це може частково пояснити, чому “The Allfather Awakens” сприймається не як концептуальна сюїта, а як колекція окремих, дуже ретельно відшліфованих Amon Amarth-пісень.

Концепція та міфологія

У центрі альбому — Оден, або Один, головний бог скандинавського пантеону та Allfather — Всеотець.

Проте цього разу міфологія використовується не лише для створення героїчних історій про битви. Йохан Гегг пояснював, що пробудження Одіна є метафорою повернення до пошуку мудрості та знань. На його думку, сучасному суспільству необхідно знову вчитися шукати знання, а не просто покладатися на думки.

Саме тому Оден з’являється в кількох центральних композиціях альбому. “Raven God”, “The Allfather Awakes” та “Oden’s Hunt” розглядають різні сторони його образу — мудрість, силу, небезпеку та нескінченне прагнення до знань.

Інші пісні звертаються до ширшої скандинавської міфології: від коня Одіна Слейпніра до легенди про Квасіра та пророцтв “Völuspá”.

Трек за треком

1. “Gjallarhorn” — 5:14

Альбом починається з одного з наймасштабніших треків платівки. Назва відсилає до Gjallarhorn — міфічного рогу, звук якого сповістить про початок Рагнароку.

Але пісня розповідає не лише про кінець світу. У центрі — подорож Одіна до джерела Міміра в пошуках мудрості. Саме тому тема знань з’являється буквально на самому початку альбому.

Музично це класичний Amon Amarth: важкі гітари, героїчна мелодія та вокал Гегга, який звучить так, ніби його записували посеред стародавнього поля битви.

2. “Eight Legs of Thunder” — 4:20

Композиція присвячена Слейпніру — восьминогому коню Одіна. Уже сама тема підказує, яким буде трек: швидким, динамічним і максимально прямолінійним.

Гітари буквально створюють відчуття галопу. Пісня належить до найбільш енергійних моментів альбому й нагадує класичний Amon Amarth періоду “Twilight of the Thunder God”.

Саме такі композиції роблять “The Allfather Awakens” дуже концертним альбомом: мелодія легко запам’ятовується, а приспів практично створений для колективного виконання.

3. “Kvasir’s Blood” — 4:26

Одна з найцікавіших композицій першої половини платівки. Пісня розповідає історію Квасіра, мудрого персонажа скандинавської міфології, якого вбили карлики Ф’ялар і Галар, використавши його кров для створення легендарного меду поезії.

Музично композиція трохи жорсткіша за попередні треки. Тут чути додатковий вплив Thrash Metal, а рифи звучать агресивніше та швидше.

Саме “Kvasir’s Blood” кілька рецензентів назвали одним із найкращих моментів альбому. Fireworks Magazine, наприклад, особливо відзначив thrash-вплив композиції.

4. “We Rule the Waves” — 3:50

Це один із найочевидніших фестивальних гімнів альбому. Пісня була представлена ще до виходу платівки й уже встигла стати частиною концертної програми гурту.

“ We Rule the Waves” максимально концентрує фірмову формулу Amon Amarth: великі гітари, простий для запам’ятовування приспів і образ вікінгів, які підкорюють море.

Для прихильників гурту це майже гарантований концертний хіт. Водночас саме ця пісня демонструє головний недолік “The Allfather Awakens”: критики, які вважають Amon Amarth занадто передбачуваними, отримують тут багато знайомих елементів.

5. “Upphaf” — 4:32

Найбільш незвичайна композиція альбому — і, можливо, головна причина послухати “The Allfather Awakens” цілком.

“Upphaf” означає “початок” давньонорвезькою. Текст використовує перекладений фрагмент пророчої поеми “Völuspá”, одного з найважливіших джерел скандинавської міфології.

Головна особливість — це перша повністю акустична композиція в історії Amon Amarth. Замість стіни гітар гурт створює атмосферу пісні біля багаття — наче стародавню історію розповідають воїни перед черговою битвою.

І саме тому “Upphaf” працює набагато краще, ніж можна було очікувати від гурту з настільки стабільною формулою. Це не спроба стати folk-гуртом, а коротка пауза, яка дозволяє почути мелодійну основу музики Amon Amarth без звичного металевого шару.

6. “Die with a War Cry” — 3:29

Після акустичної паузи Amon Amarth повертаються до важкості максимально різко.

“Die with a War Cry” відрізняється більш похмурим характером. Тут використовуються швидкі tremolo-picked гітари, важкі chugging-рифи та навіть легкий відтінок Black Metal.

Саме цей трек демонструє темніший бік альбому. Якщо “We Rule the Waves” — це святкування перемоги, то “Die with a War Cry” більше нагадує безпосередню картину битви.

7. “Raven God” — 4:30

Оден повертається в центр історії. Назва відсилає до образу бога-ворона — мудрого, але водночас небезпечного божества, чиї ворони Хугін і Мунін збирають для нього інформацію з усього світу.

Музично це один із найбільш традиційних треків альбому. Тут особливо добре працює подвійна гітарна мелодія, яка нагадує класичний heavy metal.

У композиції помітний вплив Iron Maiden — не настільки, щоб Amon Amarth втрачали власну ідентичність, але достатньо, щоб “Raven God” звучав більш мелодійно та героїчно.

8. “The Allfather Awakes” — 4:36

Заголовна композиція — центральний момент альбому з точки зору концепції.

Цікаво, що пісня, яка дала назву всій платівці, була написана однією з останніх. Тобто гурт не будував увесь альбом навколо готового заголовного треку — назва фактично з’явилася наприкінці процесу роботи.

Пісня розповідає про пробудження Всеотця та повернення мудрості. У музичному плані це великий, мелодійний і максимально концертний Amon Amarth із потужним головним рифом та приспівом.

Водночас для деяких слухачів заголовний трек може здатися менш вражаючим, ніж “Gjallarhorn” або “Eight Legs of Thunder”. Саме так його оцінив, зокрема, Metal Wani.

9. “Oden’s Hunt” — 4:23

Одна з найагресивніших композицій другої половини альбому.

Пісня починається з швидкого, майже неокласичного гітарного рифу, після чого ритм-секція переходить у стрімкий наступ. У середині композиції гурт змінює темп і створює більш похмуру атмосферу.

Тут особливо добре чути роботу барабанщика Jocke Wallgren і басиста Ted Lundström. Саме ритм-секція надає композиції відчуття справжньої гонитви.

10. “Ascending Like an Eagle” — 6:44

Фінал альбому — найдовша композиція “The Allfather Awakens” і одна з найбільш епічних.

На відміну від коротких фестивальних гімнів, тут Amon Amarth мають більше простору для розвитку композиції. Пісня поступово нарощує масштаб і перетворюється на своєрідний фінальний марш.

Це дуже вдалий вибір для завершення платівки: композиція зберігає агресію гурту, але водночас створює відчуття підсумку всієї міфологічної подорожі. Louder і Metal Wani називають її одним із сильних моментів альбому.

Сприйняття критиками

Реакція на “The Allfather Awakens” загалом позитивна, хоча критики розділилися щодо того, чи є стабільність Amon Amarth перевагою, чи недоліком.

Louder / Classic Rock дуже високо оцінив платівку, назвавши її найкращою роботою гурту після “Twilight of the Thunder God”. Особливо були відзначені “Gjallarhorn”, “Eight Legs of Thunder”, “We Rule the Waves” та “Ascending Like an Eagle”.

Ghost Cult Magazine поставив 9/10. Рецензент відзначив, що Amon Amarth стали серйознішими, але не втратили своєї енергії та почуття гумору. Особливо позитивно він оцінив “Upphaf”, “Die with a War Cry”, “Raven God” та “Oden’s Hunt”.

Metal Wani поставив 8/10, назвавши альбом приємним поверненням інтенсивності. Автор особливо виділив “Gjallarhorn”, “Eight Legs of Thunder”, “Upphaf” та “Kvasir’s Blood”, а також роботу гітаристів Olavi Mikkonen і Johan Söderberg.

Metal.de також оцінив платівку у 8/10, підкресливши її масштабність, мелодійність і придатність для великих сцен.

Водночас Blabbermouth поставив 7,5/10, а частина рецензентів відзначила, що гурт усе ще дуже часто використовує знайому формулу. Metal Talk прямо вказує на схожість багатьох композицій із матеріалом останніх кількох альбомів.

Цікаво, що саме “Upphaf” стала своєрідним тестом для критиків. Для одних це освіжаючий експеримент, який показує нову сторону Amon Amarth; для інших — просто коротке відхилення, яке не змінює загальної формули.

Місце в дискографії

“The Allfather Awakens” навряд чи можна назвати радикальним переломом у кар’єрі Amon Amarth. Це все ще той самий гурт, який побудував свою репутацію на мелодійному дез-металі, скандинавській міфології та величезних концертних гімнах.

Але саме тому важливо оцінювати альбом не за критерієм “наскільки сильно Amon Amarth змінилися”, а за питанням “наскільки добре вони виконують власну формулу у 2026 році”.

І тут результат досить переконливий. Гурт додав більше традиційного heavy metal, дозволив гітарам розвивати мелодії, зробив барабани агресивнішими та вперше в історії записав повністю акустичну композицію.

При цьому Amon Amarth не намагаються повернутися в 1990-ті або копіювати “Twilight of the Thunder God”. “The Allfather Awakens” радше показує ветеранів, які добре розуміють власну аудиторію, але все ще готові трохи посунути межі звичного звучання.

Кому сподобається “The Allfather Awakens”

Альбом насамперед варто рекомендувати прихильникам класичного Amon Amarth — особливо “Twilight of the Thunder God”, “With Oden on Our Side”, “Jomsviking” та “Versus the World”.

Він також підійде слухачам Arch Enemy, Ensiferum, Unleashed, Children of Bodom та інших гуртів, які поєднують екстремальний метал із яскравими мелодіями та традиційним heavy metal.

Якщо вам подобається саме фестивальна сторона Amon Amarth — великі приспіви, героїчні гітарні мелодії та пісні, під які хочеться підняти келих — “The Allfather Awakens” майже напевно спрацює.

А от тим, хто очікує від гурту радикального музичного перезавантаження, альбом може здатися занадто передбачуваним.

Висновок

“The Allfather Awakens” не намагається перевинайти Amon Amarth — і, можливо, саме в цьому його головна перевага. Після більш неоднозначних оцінок окремих пізніх робіт гурт звучить тут напрочуд упевнено.

Найкраще працюють моменти, де Amon Amarth дозволяють своїм гітарам бути просто хорошими металевими гітарами, а не лише фундаментом для чергового фестивального гімну. “Kvasir’s Blood”, “Die with a War Cry”, “Raven God” та “Oden’s Hunt” демонструють, що музиканти все ще можуть створювати достатньо різноманітні композиції всередині дуже вузької стилістичної рамки.

А “Upphaf” доводить, що навіть після більш ніж 30 років кар’єри Amon Amarth здатні зробити щось уперше.

“The Allfather Awakens” не повертає гурт у 2008 рік і не є спробою відтворити минулу славу. Це радше впевнена сучасна версія Amon Amarth — велика, мелодійна, важка, міфологічна та максимально концертна. І якщо гурт справді шукав спосіб “пробудити” Одіна як метафору повернення до мудрості, то музично їм це вдалося щонайменше частково.

Схоже звучання та що послухати далі

“The Allfather Awakens” — це поєднання мелодійного death metal, традиційного heavy metal та Viking/Folk Metal, у якому міфологія є не просто декоративним оформленням, а основою текстів і атмосфери. Amon Amarth майже не відмовляються від своєї формули, але цього разу дозволяють собі трохи більше темряви, акустики та традиційних metal-мелодій.

Якщо вам подобається саме героїчна сторона альбому, варто звернути увагу на гурти, які використовують подібне поєднання важких рифів, фольклорних мотивів і великих мелодій. Якщо ж найбільше сподобалася “Upphaf”, можна піти в бік більш фольклорного та атмосферного металу.

Amon Amarth “Twilight of the Thunder God” (2008)

Ensiferum “From Afar” (2009)

Arch Enemy “Doomsday Machine” (2005)