asauldm | Music

Загальна інформація про альбом

“From the Dark” — сольний альбом легендарного гітариста Тоні Айоммі, співзасновника Black Sabbath та одного з музикантів, які сформували звучання важкого металу. Платівка вийшла 23 жовтня 2026 року на лейблі BMG і стала його першим повноцінним сольним релізом із новим матеріалом після “Fused” (2005).

Для Айоммі це не спроба переосмислити власну музичну спадщину чи пристосуватися до сучасних тенденцій. “From the Dark” продовжує традицію важкого, похмурого хард-року та хеві-металу, побудованого навколо характерних гітарних рифів. Водночас альбом має виразний ухил у бік мелодійного й епічного металу, що значною мірою пов’язано з вокальною манерою запрошеного співака Йорна Ланде.

До запису долучилися:

• Тоні Айоммі — гітара, автор музики.
• Йорн Ланде (Jørn Lande) — вокал, співавтор текстів усіх композицій.
• Беккі Болдвін (Becky Baldwin) — бас-гітара.
• Карл Бразіл (Karl Brazil) — ударні.
• Браян Мей (Brian May) — запрошена гітара в “Death Wake”.

Продюсуванням займалися Тоні Айоммі та Майк Ексетер (Mike Exeter), його давній творчий партнер, інженер звукозапису та продюсер.

Tony Iommi

Тоні Айоммі — британський гітарист, композитор і співзасновник Black Sabbath. Його характерний гітарний стиль, побудований на важких рифах, пониженому строї та похмурій атмосфері, став одним із фундаментів хеві-металу. Саме Айоммі створив значну частину музичного матеріалу класичних альбомів Black Sabbath, зокрема “Paranoid”, “Master of Reality”, “Sabbath Bloody Sabbath” та “Heaven and Hell”.

Його сольна дискографія розвивалася нерівномірно. “Iommi” (2000) був експериментальним проєктом із великою кількістю запрошених вокалістів, а “The 1996 DEP Sessions” і “Fused” записувалися за участю Гленна Г’юза. “From the Dark” повертає Айоммі до більш цілісного гуртового звучання, де центральне місце знову займають гітара, вокал і важкі ритмічні партії.

Вибір Йорна Ланде для цього проєкту виглядає закономірним. Норвезький вокаліст відомий роботою з Masterplan, Jorn та Avantasia. Його потужний голос і манера виконання тяжіють до класичного хеві-металу, а знайомство з Айоммі відбулося ще під час виступу на фестивалі High Voltage у 2010 році, де Ланде брав участь у триб’юті Ронні Джеймсу Діо.

Особливості створення альбому

Історія створення “From the Dark” почалася з несподіваного джерела — співпраці Айоммі з італійським парфумерним брендом Xerjoff. Музикант працював над інструментальними композиціями для ароматів Tony Iommi Monkey Special та Tony Iommi Deified. Спочатку він планував створити повністю інструментальний альбом, однак після кількох записаних композицій вирішив повернутися до формату повноцінного гурту з вокалістом.

Вибір Йорна Ланде був пов’язаний із попереднім досвідом спільної роботи. Музиканти вже виступали разом у 2010 році під час триб’юту Ронні Джеймсу Діо. На новому альбомі Ланде не просто виконує вокальні партії — він також став співавтором текстів усіх восьми композицій.

До запису долучилися басистка Беккі Болдвін, відома роботою з Mercyful Fate, та барабанщик Карл Бразіл, який має значний досвід студійної й концертної роботи з різними виконавцями. Окремою подією стала участь Браяна Мея в “Death Wake”.

Продюсером разом з Айоммі виступив Майк Ексетер, давній партнер гітариста. Його робота допомогла створити щільне й деталізоване звучання, у якому важкі гітари залишаються головним елементом, але не перекривають вокал та ритм-секцію.

У стандартне видання увійшло вісім композицій. Deluxe CD містить ще два бонусні інструментальні треки — “Scent of Dark” та “Deified”, пов’язані з попереднім парфумерним проєктом Айоммі.

Трек за треком

1. “Over the Violent Sun”

Альбом відкриває композиція, яка відразу демонструє, що Айоммі не збирається відмовлятися від свого фірмового звучання. В основі пісні — важкий, понижений гітарний риф, який задає повільний, але впевнений рух усій композиції.

Вокал Йорна Ланде додає музиці масштабності. Його потужна подача добре поєднується з гітарною основою, створюючи відчуття класичного металевого гімну. Тут немає потреби в складних експериментах: головна сила композиції — у впізнаваному рифі, виразній мелодії та майстерно побудованих гітарних партіях.

“Over the Violent Sun” виконує роль своєрідної заяви про наміри: це альбом, у якому Айоммі зосереджується на тому, що вміє найкраще.

2. “Black Times”

“Black Times” переходить до повільнішого та похмурішого звучання. Композиція спирається на важкий думовий риф, який поступово формує напружену атмосферу. Тут особливо помітна здатність Айоммі створювати відчуття загрози не за допомогою швидкості, а завдяки простим, проте виразним гітарним фразам.

Ланде органічно вписується в цю музичну конструкцію. Його вокал додає композиції драматизму, а текстова тематика відповідає загальному настрою платівки — похмурим роздумам про людське існування, смерть і невизначеність майбутнього.

Це одна з композицій, у яких найвиразніше відчувається зв’язок із думовою стороною творчості Black Sabbath.

3. “World Alone”

“World Alone” стала першим синглом альбому та однією з найбільш динамічних композицій платівки. На відміну від повільнішої “Black Times”, тут Айоммі використовує більш рухливий риф із виразним ритмічним малюнком.

Пісня має безпосередню енергетику класичного хард-року та хеві-металу. Вокал Ланде звучить особливо впевнено, а приспів додає композиції характерного стадіонного масштабу.

Цікаво, що сам Айоммі пов’язував стиль цієї пісні зі своєю роботою над “The Mob Rules” гурту Black Sabbath. Схожість полягає не лише в загальній енергетиці, а й у підході до побудови гітарного рифу.

“World Alone” — одна з найбільш доступних композицій альбому, яка добре підходить для знайомства з його загальним звучанням.

4. “Beyond the Dead”

Після енергійного синглу альбом знову занурюється в похмуру атмосферу. “Beyond the Dead” побудована навколо повільного, важкого рифу та виразної драматичної вокальної партії.

Композиція розвивається поступово, створюючи відчуття масштабної музичної оповіді. Гітара Айоммі не перевантажує аранжування зайвими деталями, натомість кожна партія працює на загальний настрій. Оркестрові елементи додають звучанню кінематографічності та підкреслюють похмурий характер пісні.

Це одна з найбільш атмосферних композицій “From the Dark”, у якій особливо добре поєднуються думова основа, мелодійний вокал і драматичне аранжування.

5. “Stormwatcher”

“Stormwatcher” вирізняється більш розгорнутою композиційною структурою. Тут Айоммі поєднує важкий риф із масштабнішим, майже кінематографічним звучанням.

Музична основа має відчутний рух уперед, а вокал Ланде додає пісні епічності. Образи шторму, моря та пошуку нових горизонтів у тексті підтримують загальну атмосферу альбому, де особисті переживання переплітаються з темами невідомого й неминучого.

Окремої уваги заслуговує гітарна партія: Айоммі демонструє, що його впізнаваний стиль не обмежується лише важкими рифами. Мелодійні переходи та соло стають важливою частиною композиційного розвитку.

6. “Death Wake”

“Death Wake” — одна з найбільш помітних композицій альбому завдяки участі Браяна Мея, гітариста Queen та давнього друга Айоммі. Його гітарна партія додає пісні додаткового тембрового відтінку, хоча основою композиції залишається характерний важкий звук Тоні.

Рифова структура побудована на зміні напружених ритмічних фрагментів і більш відкритих мелодійних моментів. Завдяки цьому пісня не сприймається як проста демонстрація гітарної майстерності двох легендарних музикантів: гостьова партія вписана в загальну композиційну логіку.

“Death Wake” також добре демонструє роботу ритм-секції. Бас Беккі Болдвін та ударні Карла Бразіла забезпечують чітку основу для гітарних партій і вокалу.

7. “Return of the Arbalist”

“Return of the Arbalist” повертає альбому швидкість і безпосередню енергію. Назва відсилає до арбалетника — воїна, який використовує арбалет, — і добре відповідає дещо готичному, середньовічному відтінку композиції.

Музично це один із найбільш драйвових моментів платівки. Ритмічна секція звучить особливо переконливо: ударні підтримують активний рух композиції, а бас додає гітарному рифу щільності.

Ланде використовує більш експресивну вокальну манеру, що підкреслює епічний характер пісні. Водночас гітара Айоммі залишається головним центром уваги — саме її риф формує характер композиції.

8. “Legacy”

Фінальна композиція — найдовша на альбомі, її тривалість перевищує сім хвилин. “Legacy” має більш меланхолійний характер і поступово розвивається від стриманих фрагментів до масштабного завершення.

Особливого значення набуває текст Йорна Ланде. Композиція сприймається як роздум про спадщину Айоммі, його музичний шлях і те, що залишається після людини. Сам гітарист згодом зазначав, що не знав про особистий характер тексту, доки Ланде не розповів йому про це в інтерв’ю.

Музична частина відповідає цій ідеї: тут є меланхолійний перехід, виразні електрогітарні соло та акустичні фрагменти з іспанським забарвленням. Айоммі не намагається завершити альбом максимально гучним фіналом. Натомість “Legacy” залишає простір для емоційного післясмаку.

Це одна з найважливіших композицій платівки, яка підсумовує її основні теми — пам’ять, час, творчість і спадщину.

Сприйняття критиками та слухачами

Перші професійні рецензії на “From the Dark” переважно позитивні. Критики відзначають, що Айоммі не намагається винайти новий музичний напрям, а зосереджується на сильних сторонах власного стилю: важких рифах, виразних гітарних соло та драматичних вокальних партіях.

Оглядачі Kerrang! оцінили альбом на 4 із 5, назвавши його підтвердженням музичної сили та значущості Айоммі. Видання особливо виділило “Over the Violent Sun”, “World Alone” та фінальну “Legacy”.

Pitchfork поставив платівці 7,5 із 10. Рецензент Brad Sanders вважає “From the Dark” одним із найсильніших сольних релізів Айоммі та проводить паралелі з альбомом Heaven & Hell “The Devil You Know”. Серед сильних сторін відзначено гітарну роботу та вокал Йорна Ланде. Водночас критик зауважив, що гостьове соло Браяна Мея в “Death Wake” не справляє такого враження, як можна було очікувати.

Classic Rock у рецензії для Louder також позитивно оцінив платівку. Особливу увагу оглядач приділив звучанню гітари Айоммі, вокальній роботі Ланде та сильній ритм-секції. Водночас у текстах Ланде помітили деяку жанрову шаблонність.

Distorted Sound поставив альбому 9 із 10. Видання підкреслило, що, попри впізнавані відсилання до попередніх етапів кар’єри Айоммі, композиції не виглядають простим повторенням старих ідей. Натомість альбом демонструє, що музикант і надалі здатний створювати переконливий важкий матеріал.

Серед слухачів також переважають позитивні оцінки, хоча трапляються й більш стримані відгуки. Частина аудиторії цінує повернення Айоммі до традиційного важкого металу, тоді як інші вважають, що альбому бракує експериментальності та нових музичних рішень.

Місце в кар’єрі артиста

“From the Dark” має особливе значення в сольній дискографії Тоні Айоммі. Це його перший повноцінний сольний альбом із новим матеріалом після “Fused” 2005 року та реліз, який з’явився після завершального концерту Black Sabbath у 2025 році.

За звучанням платівка найближча до періоду Heaven & Hell і альбому “The Devil You Know”. Вона значно менше орієнтується на блюзовий хард-рок, ніж деякі попередні сольні роботи Айоммі, натомість робить ставку на важкі рифи та епічний вокал.

Важливо й те, що “From the Dark” не виглядає лише ностальгічним проєктом. Айоммі зібрав новий склад музикантів, залучив давнього творчого партнера до продюсування та створив матеріал, який відповідає його впізнаваному стилю, але має власну цілісність.

Кому сподобається

“From the Dark” насамперед сподобається шанувальникам Black Sabbath періоду Ронні Джеймса Діо, а також слухачам Heaven & Hell. Тут є саме те поєднання важких рифів, драматичного вокалу та масштабних композицій, яке вирізняло ці роботи.

Альбом також варто послухати прихильникам Dio, Rainbow, Candlemass та класичного британського хеві-металу. Вокальна манера Йорна Ланде особливо добре підійде тим, хто цінує потужний, мелодійний вокал із виразним театральним відтінком.

Водночас слухачам, які очікують від Айоммі експериментів із сучасним металом, незвичних аранжувань або радикального оновлення звучання, платівка може здатися надто традиційною. Її головна перевага — не пошук нових жанрових територій, а впевнене продовження музичної мови, яку Айоммі допоміг створити ще на початку 1970-х.

Підсумок

“From the Dark” — переконливе повернення Тоні Айоммі до сольної творчості. Альбом не намагається змагатися з класичними роботами Black Sabbath чи переписувати історію хеві-металу. Натомість він демонструє, що фірмовий гітарний стиль музиканта залишається впізнаваним і актуальним.

Важливу роль у результаті відіграє Йорн Ланде. Його вокал надає композиціям масштабності та природно продовжує традицію Dio-ери Black Sabbath. Беккі Болдвін і Карл Бразіл формують надійну ритмічну основу, а участь Браяна Мея додає альбому особливого моменту.

Найкраще платівка розкривається в поєднанні різних настроїв: від драйвової “World Alone” до похмурої “Black Times” і розгорнутої фінальної “Legacy”. Саме ця композиційна різноманітність не дозволяє альбому перетворитися на просту добірку гітарних рифів.

“From the Dark” — це не спроба довести, що Тоні Айоммі досі може грати важку музику. Це нагадування про те, що його музичний почерк залишається унікальним, а творчий шлях не обов’язково завершується разом із гуртом, який зробив його легендою.

Схоже звучання та що послухати далі

За звучанням “From the Dark” тяжіє до мелодійного дум-металу та класичного хеві-металу з виразною вокальною складовою. Найближчі паралелі варто шукати не в сучасному екстремальному металі, а в роботах, де важкі гітарні рифи поєднуються з масштабними вокальними партіями, похмурою атмосферою та розгорнутими композиціями.

---

Heaven & Hell — “The Devil You Know” (2009)

---

Black Sabbath — “Headless Cross” (1989)

---

Dio — “Magica” (2000)