asauldm | Music

Зміст

• Polyphia – POWER IN THE BLOOD: радикальний експеримент з EDM, trap та 808-басами у барокових інтер’єрах церкви, що розділив фанатів гурту.
• FEAR FACTORY – Roboticist: кіберпанк-маніфест і перший студійний реліз у новому складі з вокалістом Milo Silvestro про протистояння людини та штучного інтелекту.
• Palebloom – Maybe I’m Not That Alright: ностальгійний пост-хардкор з емоційним контрастом чистого вокалу та скрімінгу, знятий посеред лісової дороги.
• Mastodon – In The Ruins: похмура та глибока драма про спробу «зібрати себе з уламків» після важких особистих втрат у постапокаліптичному світі.
• Castle Rat – DRAGON: театралізований фентезійний дум-метал у DIY-естетиці ретро-фільмів 80-х із канонічними важкими рифами.
• PAIN – I Don’t Give A Fukk: драйвовий індастріал-метал із чорним гумором та електронними бітами, створений Петером Тегтгреном разом із сином.
• Linkin Park – IGYEIH (Live in Santiago): сире, енергійне живе виконання нового треку з Емілі Армстронг під час грандіозного сольного шоу в Чилі.
• Amon Amarth – Eight Legs of Thunder: монументальний вікінг-метал із потужним мелодійним дезом, присвячений восьминогому коню Одіна — Слейпніру.
• The Haunt – Seasonal Depression: похмурий альтернативний рок з елементами інді-попу та поп-панку про емоційне виснаження та боротьбу з депресією.
• Hollywood Vampires – Heroes: вибухова жива кавер-версія класичного хіта Девіда Боуві у виконанні супергурту за участю Джонні Деппа та Еліса Купера.

Polyphia – POWER IN THE BLOOD

(Найбільш обговорюваний кліп серпня, #5 за вподобаннями, >1M переглядів)

Трек поєднує progressive metal, instrumental rock, progressive rock, electronic, EDM, trap та djent-подібну гітарну стилістику.

“POWER IN THE BLOOD” — сингл американського інструментального гурту Polyphia, випущений 26 серпня 2026 року на Rise Records. Пісня стала другим синглом із майбутнього альбому “BE NOT AFRAID”, реліз якого запланований на 23 жовтня 2026 року.

Кліп побудований переважно навколо виступу Polyphia в надзвичайно розкішній та майже сакральній атмосфері. Учасники гурту грають на тлі позолочених барокових інтер’єрів церкви São Francisco da Penitência в Ріо-де-Жанейро, створюючи контраст між релігійною архітектурою та футуристичним звучанням гурту.

Візуальна концепція перегукується з назвою композиції — “Power in the Blood” (“Сила в крові”) — і загальною концепцією майбутнього BE NOT AFRAID. Для нового альбому Polyphia заявляє протиставлення двох крайніх станів: піднесеного/тріумфального та моторошного/страхітливого.

При цьому електроніка тут не просто додає атмосферу: 808-баси, синтетичні звуки, distortion та glitch-ефекти фактично стають частиною основного музичного каркаса. Саме тому стримінговий сервіс Qobuz класифікує сингл як Electronic.

Реакція слухачів виявилася дуже неоднозначною. На YouTube кліп за кілька тижнів зібрав близько 889 тисяч переглядів і 34 тисячі лайків, тобто реліз отримав значну увагу аудиторії.

У фанатських обговореннях особливо часто виникають дві протилежні реакції.

Позитивна частина аудиторії хвалить:

• сміливий електронний напрямок;
• потужний бас і 808;
• складну гітарну партію;
• експериментальність;
• звучання на якісній аудіосистемі;
• відчуття, що Polyphia не намагається повторювати власні старі альбоми.

Деякі слухачі прямо відзначають, що трек особливо добре розкривається в навушниках або на хорошій акустиці.

Критика здебільшого стосується продакшену. Частина фанатів вважає звук надмірно стисненим, перевантаженим distortion та басом, через що губляться традиційні для Polyphia гітара, бас і барабани. Інші вважають новий матеріал занадто близьким до EDM/trap і менш схожим на гурт, який вони полюбили за попередні альбоми.

Водночас є й слухачі, які сприймають саме цей радикальний стилістичний поворот як логічне продовження експериментальної природи Polyphia. У фанатських обговореннях також звучить думка, що гурт свідомо перевіряє межі власного звучання, а не намагається відтворити формулу попередніх альбомів “New Levels New Devils” чи “Remember That You Will Die“.

Загалом “POWER IN THE BLOOD” — показовий приклад нового етапу Polyphia: гітарна віртуозність залишається основою, але тепер вона значно сильніше змішана з EDM, trap, glitch та масивним електронним продакшеном. Саме цей напрямок став головною причиною як захоплення, так і критики нового синглу.

FEAR FACTORY – Roboticist

(#9 за вподобаннями, #4 за коментарями)

Жанри: Industrial Metal, Groove Metal, Alternative Metal, Cyber Metal, Electronic / Industrial Electronics.

“Roboticist” — новий сингл FEAR FACTORY, випущений 29 серпня 2026 року на Nuclear Blast. Це перший студійний запис нинішнього складу з вокалістом Milo Silvestro, барабанщиком Pete Webber і басистом Tony Campos. Пісня продовжує одну з головних тем FEAR FACTORY — конфлікт між людиною та машиною, але цього разу розповідь ведеться з точки зору творця машин. Пісня продовжує концептуальну лінію альбомів “Demanufacture” та “Obsolete”, де FEAR FACTORY ще у 1990-х розглядали можливість того, що технології та автомати поступово витіснять людину.

Основою пісні залишаються механічні рифи Dino Cazares, синкоповані барабани, електронні текстури та контраст між агресивним вокалом і мелодійним приспівом. Саме поєднання «crushing mechanical aggression» та моторошного мелодійного hook окремо відзначає Nuclear Blast.

Офіційно кліп характеризується як cinematic music video. Його режисером став Vincente Cordero, а продюсером — Arion Csihar.

Кліп витриманий у характерній для FEAR FACTORY кіберпанковій та антиутопічній естетиці. Гурт виступає серед холодних індустріальних декорацій, металевих конструкцій і механізованого середовища, а образ Milo Silvestro поступово пов’язується з самим «робототехніком» — людиною, яка створює штучне життя.

Візуальний ряд використовує роботизовані руки, механічні деталі, темні футуристичні приміщення та образи, що нагадують лабораторію або фабрику майбутнього. Таким чином відео не стільки розповідає окрему історію, скільки візуалізує концепцію пісні — створення машини, яка зрештою може пережити свого творця.

Реакція фанатів на “Roboticist” загалом переважно позитивна, хоча головна тема дискусій — новий вокаліст Milo Silvestro.

На Album of the Year користувацькі оцінки переважно знаходяться у високому діапазоні, а серед позитивних відгуків найчастіше згадуються характерні для FEAR FACTORY механічні ритми, мелодійний приспів, сучасний breakdown і те, що Silvestro добре вписується у звучання гурту. Водночас частина слухачів вважає його манеру занадто схожою на Burton C. Bell і зазначає, що композиція не пропонує радикально нового музичного підходу.

Саме схожість Silvestro з Bell стала предметом суперечок. Для одних слухачів це важлива частина впізнаваного звучання FEAR FACTORY, для інших — ознака того, що гурту варто було сильніше відійти від минулого складу. Сам Cazares визнає цю схожість, але пояснює, що саме такого вокального характеру вони й прагнули для нового матеріалу.

На Reddit також з’явилася цікава інтерпретація: деякі фанати сприймають “Roboticist” не тільки як пісню про AI, а й як метафору самого FEAR FACTORY — гурт переживає зміну складу, втрачає частину старої ідентичності та продовжує існувати в новій формі. Це саме фанатське трактування, а не офіційне пояснення гурту.

“Roboticist” фактично працює як маніфест нового FEAR FACTORY: гурт не відмовляється від свого класичного протиставлення людини й машини, але переносить його у сучасний контекст AI та постлюдського майбутнього. Найважливіша зміна — тепер ця концепція вперше звучить голосом Milo Silvestro.

Palebloom – Maybe I’m Not That Alright

(#5 за коментарями)

Жанри: Post-Hardcore, Alternative Rock, Indie Rock, Emo.

Palebloom — молодий німецький інді-рок / пост-хардкор гурт. Колектив поєднує меланхолійне звучання альтернативного року 2000-х із сучасним емо-роком та пост-хардкором. Трек будується на контрасті між м’якими куплетами, мелодійними синт-партіями та вибуховими приспівами з сирим, емоційним скрімінгом.

Пісня “Maybe I’m Not That Alright” поєднує меланхолійні, чисті вокальні партії з динамічними вибухами сирого скрімінгу, підкріплені важкими гітарними рифами та енергійними ритмами. Лірика висвітлює теми внутрішньої боротьби, емоційного виснаження, сумнівів у собі та складнощів у стосунках.

Відео знято режисером Бріаном Крамером (Brian Kramer). Гурт виконує трек наживо посеред лісової дороги, що створює контраст між природним спокійним пейзажем та експресивною, важкою музикою.

Відео зібрало понад 398 тисяч переглядів та понад 18 тисяч вподобайок лише за один місяць. Більшість слухачів потрапили на відео завдяки випадковим рекомендаціям і називають трек «прихованим діамантом» (hidden gem). Коментатори захоплюються поєднанням ніжного чистого вокалу та потужного скрімінгу вокалістки. Багато слухачів відзначають, що звучання викликає приємну ностальгію за альтернативним роком та емо-сценою початку 2000-х (ранні Linkin Park, Paramore, Flyleaf), порівнюючи це з «збіркою на CD з 2003 року». Слухачі окремо відзначають синтезаторний лід у пісні, який багатьом нагадав атмосферу ретро-ігор (зокрема саундтреки 90-х).

Mastodon – In The Ruins

(#6 за коментарями)

Жанри: Progressive Metal, Sludge Metal, Alternative Metal.

Mastodon — американський прогресив-метал / сладж-метал гурт із Атланти (Джорджія), відомий своїми складними концептуальними альбомами, віртуозними партіями та поєднанням важких рифів із мелодійністю.

Пісня присвячена переживанню особистих втрат, болю та спробам зібрати своє життя заново. Ліричний посил обертається навколо ідеї «збирання уламків» (picking up the pieces) після руйнування чи трагедії.

Відео змальовує похмурий постапокаліптичний світ. Головний герой — одноока скелетоподібна істота/робот на ім’я Франк (Frank), який мандрує руїнами цивілізації, палаючими містами та згарищами. Він збирає людські органи й запчастини (серце, легені), щоб сформувати повноцінне тіло та зрештою принести зібрану душевну/фізичну жертву гігантському біомеханічному титану.

Концепцію Франка та ідею кліпу режисер (студія Hey Beautiful Jerk) вигадав під час 10-годинного перебування у лікарні з важкою інфекцією ока. Біль натовхнув його на думку про «око, що виривається з голови», а після розмови з учасниками гурту Бранном Дейлором та Троєм Сендерсом про їхні нещодавні особисті втрати народився образ істоти, яка намагається «скласти себе з уламків».

Шанувальники високо оцінили темну, похмуру й дещо сюрреалістичну естетику кліпу, відзначаючи, що режисер чудово передав атмосфероутворююче звучання гурту. Слухачі позитивно зустріли поєднання класичної важкості Mastodon із глибоким емоційним підтекстом. Багато хто відзначає, що метафора «зібрати себе заново крізь біль» дуже резонує з їхніми власними життєвими переживаннями.

Castle Rat – DRAGON

(#8 за вподобаннями)

Жанри: Doom Metal, Heavy Metal, Fantasy Metal, Stoner Metal.

Castle Rat — це американський фентезі-дум-метал (або хеві-метал) гурт із Брукліна (Нью-Йорк), очолюваний вокалісткою та гітаристкою Райлі Пінкертон (згадується як The Rat Queen). Гурт відомий своїми яскравими концептуальними виступами, сценічними костюмами у стилі «меча та магії» (fantasy/sword and sorcery) та естетикою 70-х–80-х років, що нагадує класичні альбоми Black Sabbath чи Electric Wizard.

Композиція “DRAGON” сполучає важкі, повільні гітарні рифи, атмосферний туманний вокал та виразний ритм.

Текст пісні занурює у темне фентезі — розповідь про магічне створіння, створене алхіміком («Born of the alchemist’s magic»), монарха або міфічного дракона («Mighty beast, master of blood»), страх та випробування перед небезпекою.

Офіційне музичне відео на пісню “DRAGON” зняте у фірмовому DIY-стилі гурту, що нагадує ретро-фільми 80-х. Візуальний стиль містить костюми з елементами хутра, шкіри та обладунків, темне фентезійне оточення та кінематографічну атмосферу. Відео відтворює театралізований образ гурту, де кожен учасник виконує роль конкретного персонажа (Королева Щурів, Алхімік, Кат тощо).

Слухачі та фанати жанру надзвичайно позитивно сприймають візуальний стиль гурту, відзначаючи, що Castle Rat повернули в метал-музику відчуття веселощів, театральності та справжньої казки. Гурт часто порівнюють із класиками стоунер- та дум-металу, а також відзначають унікальний вокал і потужні рифи. Кліп швидко набрав сотні тисяч переглядів і тисячі вподобань, а живі виступи гурту залучають молоду аудиторію та шанувальників олдскульного року.

PAIN – I Don’t Give A Fukk

(#10 за коментарями)

Жанри: Industrial Metal, Industrial Rock, Electronic Metal, Dance-Metal.

PAIN — шведський індастріал-метал проєкт, заснований у 1996 році мультиінструменталістом, продюсером та фронтменом death-metal гурту Hypocrisy Петером Тегтгреном (Peter Tägtgren). Звучання проєкту вирізняється поєднанням важких гітарних рифів, електронних бітів, синтезаторів та чорного гумору.

Реліз відбувся 28 серпня 2026 року на лейблі Reigning Phoenix Music. Петер Тегтгрен написав трек у співавторстві зі своїм сином Себастьяном Тегтгреном (Sebastian Tägtgren). Стилістично це короткий і динамічний індастріал-метал трек із танцювально-електронним бітом, щільним гітарним рифом та агресивним хором, створеним для живих виступів.

Пісня пропонує прямий та безкомпромісний погляд на сучасний світ, дезінформацію, політичний театр, теорії змови та суспільну роз’єднаність. Головний посил — відмова брати участь у «загальному божевіллі» та маніпуляціях.

Режисер: Вілле Ліпіяйнен (Ville Lipiäinen). У головній ролі відомий голлівудський актор Петер Стормаре (Peter Stormare), який зіграв роль розлюченого та цинічного боса лейблу.

Вступна сцена зображує боса лейблу, який кричить на Тегтгрена через те, що той «більше не продає платівки», та змушує його записати «щось сучасне або реп». У відповідь гурт випускає максимально жорсткий, іронічний та важкий індастріал-трек, що слугує сатирою на вимоги сучасної музичної індустрії та фокус-груп.

Вступна сцена за участю Стормаре стала одним із найобговорюваніших елементів відео, додавши кліпу кінематографічності та гумору. Фанатам припала до душі співпраця Петера з сином Себастьяном у написанні музики. Слухачі відзначають фірмовий іронічний стиль PAIN у дусі їхнього хіта «Party in My Head», виділяючи енергійний ритм та прямолінійний приспів.

Linkin Park – IGYEIH (Live in Santiago)

(#10 за вподобаннями)

Жанри: Alternative Rock, Alternative Metal, Nu Metal, Post-Hardcore, Electronic Rock.

Linkin Park — один із найуспішніших та найвпливовіших американських рок-гуртів XXI століття, заснований у 1996 році в Агоура-Гіллз (Каліфорнія). Здобули світову славу завдяки фірмовому поєднанню нью-металу, альтернативного року, хіп-хопу та електронної музики.

«IGYEIH» — це абревіатура від фрази «I Gave You Everything I Had» (або «I Give You Everything I Have»). Текст присвячений розриву стосунків, почуттю зради, виснаженню та остаточному звільненню від токсичного зв’язку, що підкреслюється кульмінаційними рядками: “From now on I don’t need you”.

Трек увійшов до 8-го студійного альбому гурту “From Zero” (2024) — першого повноформатного релізу після тривалої перерви та відновлення діяльності. Це один із найважчих та найагресивніших треків платівки, який поєднує фірмові альтернативні й нью-метал рифи з експресивним екстремальним вокалом.

Реліз альбому “From Zero” ознаменував новий етап для Linkin Park. До засновників Майка Шиноди, Джо Хана та Бена Фіннігтона приєдналися нова вокалістка Емілі Армстронг (з гурту Dead Sara) та барабанщик Колін Бріттен. Назва “From Zero” відсилає як до початкової назви гурту (Xero), так і до концепції «початку з чистого аркуша» після втрати Честера Беннінгтона у 2017 році.

Відео є офіційною live-зйомкою виконання пісні на стадіоні Estadio Nacional у Сантьяго (Чилі) у листопаді 2025 року під час світового туру “From Zero World Tour“.

Виступ починається з інтро Джо Хана на скрейчах та синтезаторах під синє сценічне світло. Емілі Армстронг переходить на важкий скрим у приспіві, що супроводжується масштабними кадрами всього стадіону. Майк Шинода забезпечує ритм-гітару та бек-вокал під час динамічно спокійніших куплетів. У кульмінаційній частині світло змінюється на насичене червоне, а наприкінці виступу на сцену падає конфетті.

Серед шанувальників «старого» звучання Linkin Park (часів Hybrid Theory та Meteora) пісня «IGYEIH» (разом із треками Casualty та Two Faced) стала одним із найулюбленіших фаворитів на альбомі завдяки своїй драйвовій енергетиці, важким гітарним рифам і потужному вокалу Емілі.

Живі виконання треку під час туру відзначають за високу емоційність та агресивну стадіонну подачу.

Amon Amarth – Eight Legs of Thunder 

(Трішки не вистачило до потрапляння в топ-10)

Жанри: Melodic Death Metal, Viking Metal.

Amon Amarth — видатний шведський метал-гурт, заснований у 1992 році в Тумбі. Музиканти відомі своїми потужними важкими рифами, глибоким гроулінгом вокаліста Йогана Геґґа та концептуальною лірикою, що повністю присвячена скандинавській міфології, вікінгам та битвам.

Трек “Eight Legs of Thunder” випущено як сингл до альбому “The Allfather Awakens“. Текст пісні присвячений Слейпніру — восьминогому коню бога Одіна. У ліриці згадуються фінальна битва Рагнарьок, поле Віврід, спалення світового древа Іггдрасіль та загибель у пащі вовка Фенріра.

Офіційне відео створює нетиповий для класичного вікінг-металу візуальний контраст, поєднуючи скандинавську міфологію з естетикою американського вестерну (пікапи Chevrolet, пустельні пейзажі, ковбойський стиль).

Фанати зустріли кліп та пісню дуже позитивно й з гумором. У коментарях слухачі жартівливо називають стиль «Nordic Viking Cowboys», відзначають вайб серіалу Breaking Bad через пустельні локації та пікап, а також порівнюють атмосферу з грою Red Dead Redemption. Шанувальники підкреслюють, що гурт залишається вірним своєму фірмовому важкому звучанню.

The Haunt – Seasonal Depression

(>1М переглядів)

Жанри: Alternative Rock, Indie Rock, Post-Grunge, Pop-Punk

The Haunt — американський рок-гурт із Південної Флориди (заснований братом і сестрою Люсі та Максом Елліс). Гурт відомий своїм драйвовим поєднанням альтернативного року, виразного потужного вокалу та темної, готично-інди естетики.

Пісня “Seasonal Depression” присвячена боротьбі з хронічною депресією, яка відчувається постійно, незалежно від пори року. Візуально кліп побудований навколо однієї кімнати, де за вікном і в інтер’єрі постійно змінюються сезони (осінь, зима, весна, літо), відображаючи внутрішню нестабільність і циклічність емоційного стану вокалістки.

Трек та кліп отримали дуже позитивні відгуки. Слухачі відзначають високу емоційність, щирість тексту про ментальне здоров’я, енергійну подачу та метафоричний візуальний ряд зі зміною пір року в одній кімнаті.

Hollywood Vampires – Heroes

(>1М переглядів)

Жанри: Hard Rock, Glam Rock, Soft Rock, Classic Rock.

Hollywood Vampires — американська рок-супергрупа, заснована у 2015 році Елісом Купером (Alice Cooper), актором і музикантом Джонні Деппом (Johnny Depp) та гітаристом Aerosmith Джо Перрі (Joe Perry). Назва гурту є даниною поваги однойменному питному клубу рок-зірок 1970-х років, заснованому Купером. Творчість колективу присвячена вшануванню пам’яті та виконанню хітів рок-ікон, які пішли з життя.

«Heroes» — це кавер-версія одного з найвідоміших треків Девіда Бові (David Bowie), випущеного у 1977 році. Вокальну партію в цій версії виконує Джонні Депп. Виконання композиції є зворушливою триб’ют-присвятою Бові та іншим легендарним музикантам.

Це живий концертний запис із фестівалю Montreux Jazz Festival, що увійшов до офіційного лайв-альбому гурту. На задньому плані сцени під час виконання транслюється відеоряд із зображеннями Девіда Бові. Наприкінці треку Еліс Купер та Джо Перрі приєднуються до Джонні Деппа біля одного мікрофона для спільних бек-вокалів. На фінальних акордах Еліс Купер вигукує присвяту: “This one’s for The Yardbirds!”.

Слухачі та фанати сприймають виконання дуже тепло й позитивно. Оглядачі відзначають високий рівень поваги гурту до оригіналу, а також щиру та емоційну подачу вокалу від Джонні Деппа. Живе звучання на легендарному фестивалі Montreux додає виступу особливої атмосфери та драйву.