Deep Purple “SPLAT!”

«SPLAT!» — 24-й студійний альбом легендарного британського хард-рок гурту Deep Purple, випущений 3 липня 2026 року на лейблі earMUSIC. Платівка стала продовженням ＝1 (2024) та другим альбомом гурту з гітаристом Simon McBride. Продюсером знову виступив Bob Ezrin, який працює з Deep Purple починаючи з Now What?! (2013). Платівка характеризується як один із найважчих та найдрайвовіших альбомів гурту за останні десятиліття, де поєднується класичний блюзовий натиск періоду Mark II із визрілим сучасним звучанням.

Цікаво, що сама назва SPLAT! виникла майже як жарт після попереднього альбому Whoosh! (2020). Басист Roger Glover розповідав, що спочатку йому назва не дуже подобалася, але Ian Gillan був надзвичайно впевнений у цьому варіанті. У результаті гурт зупинився на простому, легко запам’ятовуваному слові, яке добре відповідає гумористичному та абсурдному характеру частини матеріалу.

Попри жартівливу назву, SPLAT! має досить незвичайну концепцію. Ідея належить Ian Gillan і стосується не буквального апокаліпсису, а кінця людства як трансформації — переходу від фізичного існування до чогось іншого. Тому похмура концепція навмисно подана через характерний для Deep Purple гумор, абсурд і рок-н-рольну енергію.

Цього разу музиканти хотіли зробити важчий і більш рифовий альбом, ніж попередній ＝1. Don Airey описував новий матеріал як більш орієнтований на рифи, тоді як Simon McBride вважав ＝1 своєрідним періодом адаптації, а SPLAT! — уже значно комфортнішою демонстрацією нового складу.

Особливістю запису стало те, що п’ятеро музикантів — Ian Gillan, Ian Paice, Roger Glover, Don Airey та Simon McBride — грали разом у студії, намагаючись зберегти відчуття живого виступу. Саме такий підхід гурт вважає важливою частиною свого класичного звучання.

Цікаво, що значна частина пісень народилася з музичних ідей, які гурт напрацьовував під час спільних сесій. Потім Gillan усамітнився, щоб перетворити музику на тексти й цілісні історії. У результаті пісні отримали незвичайних персонажів і сюжети — від самотнього безхатченка до Бога та Чарльза Дарвіна, які нібито обговорюють людський експеримент за кухлем пива.

Це вже шоста поспіль співпраця з Бобом Езріном. Видатний продюсер працює з Deep Purple безперервно, починаючи з альбому «Now What?!» (2013 рік), ставши фактично архітектором їхнього пізнього звучання. Але на відміну від кількох попередніх альбомів, Боб Езрін не залучався як співавтор пісень. Це перший випадок з 2005 року («Rapture of the Deep»), коли Deep Purple написали весь матеріал виключно власним складом.

SPLAT! став другим повноформатним альбомом для гітариста Саймона Макбрайда, який остаточно закріпився у складі після виходу Стіва Морса.

На момент виходу платівки вокалісту Іену Ґіллану та басисту Роджеру Ґловеру виповнилося по 80 років, а барабанщику Іену Пейсу — 78 років, що робить їх одним із найстарших діючих хард-рок гуртів світу.

Реліз супроводжувався великим європейським та американським турне, де нові пісні виконувалися поряд із класичними хітами «Smoke on the Water» та «Highway Star».

Головні сингли

«Arrogant Boy» — один із найагресивніших треків альбому та його відкриваюча композиція. Потужний риф, орган Don Airey і швидкий темп одразу нагадують класичний Deep Purple початку 1970-х. Пісня стала своєрідною заявою про те, що гурт і в сьомому десятилітті своєї історії здатний розпочати альбом із максимальної енергії.
«Diablo» — один із найбільш грувових номерів платівки. У записі взяв участь кантрі-музикант Keith Urban, який додав другу гітару. Саме під час завершення цієї композиції в студії можна почути сміх Gillan і його спонтанну реакцію — момент, який добре передає невимушену атмосферу запису.
«Guilt Trippin’» — одна з найбільш незвичайних композицій SPLAT!. Її концепція уявляє зустріч Бога та Чарльза Дарвіна, які розмірковують над тим, що пішло не так із людством. Музично це більш прогресивний і розгорнутий номер, який демонструє, що Deep Purple не обмежуються традиційною формулою hard rock.

Сприйняття аудиторією

SPLAT! отримав увагу саме завдяки тому, що Deep Purple, попри вік учасників, записали енергійний, важкий і напрочуд живий рок-альбом. Оглядачі особливо відзначають відчуття ансамблевої гри: Paice і Glover створюють фундамент, Airey додає орган і прогресивні барви, McBride забезпечує сучасну гітарну енергію, а Gillan залишається центральною вокальною та ліричною фігурою.

Серед шанувальників особливо позитивно сприймається енергія оновленого складу з гітаристом Simon McBride. Деякі слухачі вважають, що після ＝1 гурт остаточно адаптувався до нового гітариста, а SPLAT! звучить ще впевненіше. Відзначаються взаємодія гітари й Hammond-органу, потужні рифи та відчуття живої ансамблевої гри. Один із користувацьких оглядів називає платівку «welcome return to form», тоді як інший — найсвіжішим і найприємнішим альбомом гурту за багато років.

Водночас частина слухачів сприймає альбом більш стримано. Для одних його повернення до 70s-oriented hard rock є головною перевагою, тоді як іншим така ностальгійність може здатися занадто очевидною. Тобто SPLAT! навряд чи переконає тих, хто очікує від Deep Purple радикального оновлення звучання, зате для прихильників класичної формули гурту саме ця впізнаваність є однією з головних переваг.

У цілому аудиторія позитивно оцінює головне досягнення платівки: Deep Purple у віці, коли більшість рок-гуртів їхнього покоління вже давно не записують нову музику, звучать напрочуд живо та енергійно. Навіть огляди, критичні до окремих композицій, визнають силу ансамблевої гри та харизму гурту. Свіжий матеріал SPLAT! також особливо виграшно звучить у контексті концертної діяльності Deep Purple — гурт не просто відтворює власну спадщину, а продовжує активно створювати нову музику.

Підсумок

«SPLAT!» — це досить самовпевнений, важкий і водночас грайливий Deep Purple, який продовжує розвивати власну формулу, не оглядаючись на сучасні музичні тренди. Платівка поєднує фірмові органні пасажі, влучні гітарні рифи та розкуту джем-атмосферу. Це переконливе висловлювання колективу, який продовжує отримувати щире задоволення від власної музики. І саме тому платівка може особливо сподобатися як давнім фанатам класичного періоду, так і слухачам, які відкривають для себе пізній Deep Purple.

Кому буде цікавий альбом для прослуховування

Шанувальникам жанрів: Hard Rock, Progressive Rock, Blues Rock (якщо ви слухаєте Led Zeppelin, Rainbow, Whitesnake, Uriah Heep або Black Country Communion).
Ценителям віртуозного інструменталу: Тим, хто любить дуелі електрогітари та Hammond-органа, а також якісні класичні рокові аранжування.
Фанатам класичного року: Усім, хто слідкує за дискографією рокових легенд 1970-х років та шукає якісний сучасний продукт від ветеранів сцени.

Платівка буде обов’язковою для прослуховування всім поціновувачам класичного хард-року 70-х, шанувальникам віртуозних гітарних і органних дуелей, а також тим, хто шукає в рок-музиці іронію, концептуальність та глибокий зміст.