asauldm | Music

“The Age Of Everything” вийшов 2 жовтня 2026 року на BMG і став наступною повноцінною студійною роботою Marr після “Fever Dreams Pts. 1-4” (2022). Альбом містить 10 композицій і триває приблизно 44 хвилини.

Матеріал створювався в Лондоні, потім пісні проходили своєрідне “польове тестування” під час концертного туру східним узбережжям Північної Америки, а фінальний запис відбувався в Манчестері. Вісім із десяти пісень були зіграні наживо ще до завершення студійної роботи, що дозволило Marr та його гурту перевірити аранжування, темпи й приспіви перед остаточним записом.

Продюсерами альбому виступили Johnny Marr та James Doviak. Разом із Marr у записі брали участь Doviak на гітарі й клавішних, Iwan Gronow на басі та Jack Mitchell на барабанах; бек-вокальні партії виконували Meredith Sheldon та Nile Marr.

Про Johnny Marr

Johnny Marr — англійський гітарист, композитор і співак, найбільш відомий як співзасновник та гітарист легендарного гурту The Smiths. Разом із Morrissey він сформував одну з найвпливовіших пар авторів британської альтернативної сцени 1980-х. Характерний стиль Marr — дзвінкі jangle-гітари, складні мелодичні партії та здатність перетворювати гітару не просто на акомпануючий інструмент, а на окремий мелодичний голос.

Після завершення історії The Smiths у 1987 році Marr не залишився прив’язаним до одного гурту. Він працював з Electronic, The The, Modest Mouse, The Cribs, The Pretenders та іншими проєктами, співпрацював із Bernard Sumner, Noel Gallagher, Bryan Ferry, Beck, Hans Zimmer, Gorillaz та багатьма іншими музикантами.

Повноцінну сольну кар’єру під власним ім’ям Marr розпочав із альбому “The Messenger” у 2013 році. За ним послідували “Playland” (2014), “Call the Comet” (2018) та масштабний подвійний проєкт “Fever Dreams Pts. 1-4” (2022). “The Age Of Everything” став його п’ятим сольним студійним альбомом.

Концепція та тематика

Назва “The Age Of Everything” відображає відчуття сучасної епохи, у якій одночасно відбувається занадто багато речей. Marr пов’язує концепцію платівки з інформаційним перевантаженням, технологіями та постійним потоком подій, думок і можливостей.

Водночас музикант не сприймає цю ситуацію виключно негативно. За його словами, перевантаження може бути виснажливим, але доступ до величезної кількості інформації та ідей одночасно створює нові можливості. Саме тому альбом балансує між тривогою та оптимізмом, розгубленістю та відчуттям, що майбутнє все ще можна змінити.

Це також один із найбільш особистих сольних альбомів Marr. “How Come” і “That Feeling” звертаються до людської вразливості, “In And Out Of Love” розповідає про розрив стосунків, тоді як “It’s Time” та “Fire With Fire” переходять до ширших суспільних тем — цинізму, корупції, нерівності та необхідності чинити опір байдужості.

У результаті назва працює на двох рівнях: це одночасно портрет перевантаженої сучасності та спроба знайти в ній щось позитивне.

Звучання

Найважливіша риса “The Age Of Everything” — впізнаваний гітарний почерк Johnny Marr. Дзвінкі рифи, jangle-арпеджіо, мелодійні переходи та постпанковий ритм одразу нагадують його найкращі роботи, але цього разу вони звучать не як реконструкція минулого, а як природна частина сучасного сольного стилю музиканта.

Водночас альбом не обмежується класичним guitar-pop. Тут є синтезатори, електронні текстури, диско-ритми, великі рок-приспіви та навіть вальсова драматургія. Саме завдяки цьому “The Age Of Everything” не перетворюється на просту спробу повторити The Smiths.

Особливо помітно, наскільки добре Marr навчився працювати зі своїм голосом. Якщо на ранніх сольних записах головною рушійною силою часто залишалася гітара, то тепер вокал став повноцінним центром композицій. Це одна з причин, чому платівка звучить більш впевнено й цілісно.

Трек за треком

1. “Spin”

Відкривальна композиція одразу задає головну тему платівки — відчуття, що навколо відбувається занадто багато всього одночасно. Пружний бас, швидкий ритм і характерна гітара Marr створюють відчуття постійного руху.

“Spin” — одна з найбільш очевидних концертних пісень альбому. Вона проста за структурою, але дуже мелодійна, а її енергія добре пояснює, чому Marr вирішив випробувати значну частину матеріалу наживо ще до студійного запису.

Критики часто називають композицію однією з головних переваг альбому. Clash описував її як стрімку, басово орієнтовану композицію, яка перетворює інформаційний хаос сучасності на музичний рух.

2. “Beyond The Rain”

Більш масштабна й емоційна композиція, побудована навколо великого приспіву. Після нервової енергії “Spin” вона створює відчуття відкритого простору.

Гітара Marr тут не просто веде пісню, а формує навколо вокалу цілий шар атмосфери. Психоделічні відтінки та бек-вокали роблять композицію однією з найбільш “широких” на альбомі.

“Beyond The Rain” часто згадується серед головних моментів платівки. Uncut особливо відзначив її майже психоделічну середню частину та здатність пісні поєднати мелодійність із характерним гітарним стилем Marr.

3. “It’s Time”

Одна з найвиразніших композицій альбому та його найбільш безпосередня суспільно-політична заява.

Marr говорить про цинізм, корупцію та людей із деструктивними поглядами, але робить це не через похмуру протестну композицію, а навпаки — через енергійний, майже святковий рок. Контраст між музикою та змістом є одним із найцікавіших моментів пісні.

Музикант пояснював, що хотів протиставити “exuberance” музики спротиву цинізму та корупції. Кліп на композицію був знятий під час його великого концерту в Manchester’s Castlefield Bowl у липні 2026 року.

4. “How Come”

Найбільш меланхолійна композиція першої половини альбому. Вона значно спокійніша за “It’s Time” і дозволяє Marr зосередитися на мелодії та вокалі.

Пісня має особливо помітний відтінок класичного The Smiths — не настільки через конкретну композиційну формулу, скільки через поєднання сумної лірики, дзвінкої гітари та відчуття емоційної дистанції.

AllMusic та Uncut називали її серед сильних сторін альбому; Uncut навіть характеризує “How Come” як дуже “Smithsian” баладу.

5. “Ophelia”

“Ophelia” отримала натхнення від однойменної героїні шекспірівського “Hamlet”. Marr зацікавила не лише трагічна доля персонажа, а й образ її внутрішньої сили та загадковості.

Музично це одна з найбільш динамічних пісень платівки. Тут особливо добре чути роботу басиста Iwan Gronow, тоді як Marr створює поверх ритмічної основи яскравий гітарний малюнок.

Композиція демонструє, що Marr може використовувати свою знамениту гітарну естетику не лише для ностальгії. “Ophelia” звучить як сучасна сольна пісня, хоча її ДНК безпомилково належить британській guitar-pop традиції.

6. “That Feeling”

Одна з найцікавіших експериментальних композицій альбому. Вона починається з більш танцювального ритму та поступово розгортається через бас, клавішні, бек-вокали й незвичайну обробку голосу.

Пісня добре показує, що Marr не відмовився від експериментів заради максимальної передбачуваності. Він просто інтегрує їх у звичний для себе гітарний формат.

Тематично композиція продовжує тему психологічного перевантаження та невпевненості. Саме її басову партію окремо відзначали оглядачі, називаючи “That Feeling” одним із найпривабливіших за ритмом треків платівки.

7. “In And Out Of Love”

Найбільш відкрита романтична пісня альбому. Її вальсоподібний рух різко відрізняється від більшості гітарно-рокових композицій платівки.

Marr тут звучить особливо вразливо. Це не драматичний рок-балада у традиційному розумінні, а скоріше спокійна розповідь про стосунки, втрату та необхідність відпустити людину.

Mojo назвав “In And Out Of Love” однією з найкращих сольних пісень Marr, особливо відзначивши його вокал.

8. “Just Once More”

Одна з найбільш гітарних композицій альбому. Тут Marr повертається до свого фірмового поєднання дзвінких мелодій та трохи похмурішого постпанкового настрою.

Ритм-секція Iwan Gronow та Jack Mitchell створює відчуття напруги, поверх якого Marr і Doviak вибудовують багатошарові гітарні партії.

Особливо позитивно композицію оцінив Far Out Magazine, назвавши її одним із найкращих моментів альбому та відзначивши риф, який одночасно звучить красиво й дещо загрозливо.

9. “Fire With Fire”

Одна з найбільш енергійних і прямолінійних композицій “The Age Of Everything”. Якщо “How Come” та “In And Out Of Love” демонструють вразливість Marr, то “Fire With Fire” повертає відчуття рішучості.

Гітари тут звучать масштабніше, а композиція поступово перетворюється на своєрідний заклик до дії. Це один із тих моментів, де досвід Marr як автора стадіонних мелодій працює особливо ефективно.

AllMusic назвав композицію однією з найсильніших на платівці, а Uncut звернув увагу на її каскадні гітарні партії та відчуття своєрідного call-to-arms.

10. “All In A Life”

Фінальна композиція — одна з найбільш похмурих на альбомі. Після відносно оптимістичної “Fire With Fire” Marr завершує платівку значно більш задумливим настроєм.

Синтезатори, важкий ритм і гітара створюють атмосферу пізнього вечора, а сама пісня звучить як роздуми про прожите життя та неможливість повернути минуле.

“All In A Life” не дає простого оптимістичного фіналу. І це добре відповідає концепції всього альбому: сучасний світ може бути хаотичним і виснажливим, але навіть у цьому хаосі залишається можливість рухатися вперед.

Обкладинка та оформлення

Оформлення “The Age Of Everything” продовжує загальну концепцію платівки — відчуття великої кількості інформації, подій та культурних сигналів, які одночасно оточують сучасну людину.

Сам Marr описував свої альбоми через образи вітража та абстрактного живопису: різні елементи мають привертати увагу, але разом створювати цілісну картину.

Особливість створення альбому

Цікавим аспектом роботи над платівкою стало її road-testing. Marr не просто записав десять нових пісень у студії, а спочатку перевірив їх перед живою аудиторією. Вісім композицій були виконані під час гастролей, після чого музикант коригував темпи, тексти та мелодійні моменти.

Тому “The Age Of Everything” часто сприймається як дуже концертний альбом. Його композиції не перевантажені складними студійними конструкціями — вони створені так, щоб працювати і в записі, і перед великою аудиторією.

Ще один символічний момент 2026 року — масштабний продаж гітар Marr через Christie’s. У вересні 111 лотів із його колекції були продані загалом за £3,649,280, більш ніж утричі перевищивши початкову оцінку. Деякі з цих інструментів використовувалися і під час роботи над “The Age Of Everything”.

Таким чином, альбом фактично з’явився в момент, коли Marr перегортав сторінку власної музичної історії: він позбавлявся частини інструментів, які супроводжували його десятиліттями, але одночасно створював нову музику.

Сприйняття критиками та слухачами

Професійна реакція на “The Age Of Everything” загалом позитивна, але далеко не одностайна. За агрегованими даними Album of the Year альбом отримав середню оцінку критиків близько 75/100 на основі 12 рецензій. AnyDecentMusic дає середню оцінку близько 7,1/10.

Серед найбільш позитивних оцінок — New Noise Magazine (10/10), God Is in the TV (9/10), Louder Than War (9/10), а також AllMusic, Clash, Mojo та Record Collector — по 8/10. Критики особливо хвалять гітарну роботу Marr, мелодійність, концертну енергію та його здатність залишатися актуальним після чотирьох десятиліть кар’єри.

Louder Than War назвав платівку життєствердним рок-н-ролом із постпанковою винахідливістю, тоді як AllMusic охарактеризував її як ще один “rock-solid, thoughtful” сольний альбом.

Але є й суттєво критичніші оцінки. Far Out Magazine поставив 6/10 і вказав на нерівномірність композицій, Paste Magazine — 5,8/10, а The Arts Desk — лише 4/10, вважаючи, що платівці бракує достатньої музичної гостроти та яскравих моментів.

Таким чином, головна претензія критиків полягає не в якості гітарної роботи Marr — тут практично всі погоджуються, що він залишається майстром, — а в тому, що окремі композиції не завжди відповідають рівню його найкращих рифів. Для одних це свідома впевненість у власному стилі, для інших — надмірна безпечність.

Місце в сольній кар’єрі Johnny Marr

“The Age Of Everything” важливий тим, що Marr більше не виглядає музикантом, який намагається довести, що здатен існувати поза The Smiths.

Його сольна кар’єра триває вже понад десять років, а власна дискографія достатньо велика, щоб не сприймати новий матеріал лише як продовження минулого. “The Age Of Everything” звучить як робота музиканта, який уже знайшов комфортну форму власного сольного гурту.

Водночас зв’язок із The Smiths нікуди не зникає. У деяких піснях — особливо “How Come”, “Spin” та “It’s Time” — характерна гітарна мова Marr звучить настільки впізнавано, що провести межу між минулим і сучасністю практично неможливо. Але тепер це вже не спроба повернутися у 1980-ті, а використання власної музичної спадщини для розмови про сьогодення.

Кому сподобається

“The Age Of Everything” насамперед варто рекомендувати шанувальникам The Smiths, Johnny Marr, Electronic, The Cure, New Order, The Stone Roses та британського indie/post-punk.

Альбом також підійде тим, хто любить гітарну музику без надмірної важкості — із сильними мелодіями, яскравими приспівами та великою кількістю деталей у гітарних партіях.

Якщо ж слухач очікує від Marr радикального експериментального альбому, платівка може здатися занадто комфортною. Це не спроба зламати його стиль, а радше його вдосконалення.

Підсумок

“The Age Of Everything” — не альбом, який намагається переписати історію Johnny Marr. Його сила якраз у протилежному: музикант нарешті звучить так, ніби абсолютно комфортно почувається у власному сольному стилі.

Це гітарний, мелодійний і достатньо сучасний запис про дуже сучасні проблеми — інформаційний хаос, технології, суспільну напругу, особисті стосунки та страх перед майбутнім. При цьому Marr не дозволяє альбому перетворитися на похмурий маніфест: навіть у найбільш тривожних піснях залишається місце для мелодії, гумору, енергії та надії.

Для шанувальників The Smiths це буде приємне нагадування про те, чому гітарний стиль Marr став настільки впливовим. Для тих, хто стежить саме за його сольною кар’єрою, “The Age Of Everything” виглядає одним із найбільш впевнених її етапів — навіть якщо не кожна композиція досягає рівня його найкращих робіт.

Схоже звучання та що послухати далі

“The Age Of Everything” знаходиться на перетині кількох періодів британської альтернативної музики. У ньому є jangle-pop, який асоціюється з The Smiths та The Stone Roses, постпанкова ритміка, характерна для New Order та The Cure, а також сучасний indie-rock. Водночас Marr не намагається буквально відтворювати звучання 1980-х — його нинішня група грає значно щільніше, а сам музикант упевненіше використовує синтезатори та електронні текстури.

Концептуально платівка також цікава тим, що поєднує ностальгію з поглядом уперед. Це музика людини, яка має величезну історію за плечима, але продовжує реагувати на сучасний світ — технології, інформаційне перевантаження, політичний цинізм, проблеми стосунків і відчуття невизначеності.

Якщо подобається саме це поєднання британської гітарної мелодики, постпанку, дорослої лірики та сучасного indie-rock, є кілька альбомів, які логічно слухати поруч із “The Age Of Everything”.

New Order — “Republic” (1993)

The Cure — “Wish” (1992)

The Stone Roses — “The Stone Roses” (1989)