asauldm | Music

“Phantom Island” — двадцять сьомий студійний альбом австралійського гурту King Gizzard & The Lizard Wizard, випущений 13 червня 2025 року на власному лейблі p(doom) Records. Платівка містить 10 композицій і триває приблизно 46 хвилин.

На відміну від багатьох попередніх релізів King Gizzard, де гурт радикально змінював жанрову основу від альбому до альбому, “Phantom Island” будується навколо поєднання психоделічного року, класичного року, блюзу, бугі, прогресивного року, софт-року та масштабних оркестрових аранжувань.

Саме оркестр стає головною особливістю платівки: гітарні рифи, психоделічні імпровізації та характерні для King Gizzard ритми тут сусідять зі струнними, духовими, дерев’яними духовими та фортепіано.

King Gizzard & The Lizard Wizard

King Gizzard & The Lizard Wizard — австралійський рок-гурт із Мельбурна, заснований у 2010 році. Колектив став одним із найвідоміших представників сучасної психоделічної рок-сцени завдяки надзвичайній продуктивності, постійним жанровим експериментам і концептуальним альбомам.

Центральною фігурою гурту є Stu Mackenzie — вокаліст, гітарист, мультиінструменталіст, продюсер і один із головних авторів музики. До складу також входять Ambrose Kenny-Smith, Joey Walker, Cook Craig, Lucas Harwood та Michael Cavanagh.

King Gizzard & The Lizard Wizard відомі тим, що практично не обмежують себе одним жанром. Основою їхньої творчості є Psychedelic Rock, Progressive Rock, Garage Rock, Blues Rock, Heavy Metal, Experimental Rock, Jazz Rock, Folk Rock та Electronic Music.

Їхні альбоми можуть радикально відрізнятися один від одного. Наприклад, “I’m in Your Mind Fuzz” (2014) розвивав психоделічний гаражний рок, “Nonagon Infinity” (2016) побудований як безперервний музичний цикл, “Flying Microtonal Banana” (2017) експериментував із мікротональним строєм, а “Infest the Rats’ Nest” (2019) майже повністю занурився у важкий метал.

У 2020–2024 роках гурт продовжив розширювати музичні межі: від електронної психоделії “Butterfly 3000” та джазово-імпровізаційного “Ice, Death, Planets, Lungs, Mushrooms and Lava” до прогресивного металу “PetroDragonic Apocalypse” та електронного “The Silver Cord”.

Одна з головних особливостей King Gizzard — надзвичайно швидкий темп роботи. Після дебютного альбому “12 Bar Bruise” (2012) гурт регулярно випускав по кілька платівок на рік.

Найвідомішим прикладом стала 2017 рік, коли King Gizzard випустили одразу п’ять студійних альбомів: “Flying Microtonal Banana”, “Murder of the Universe”, “Sketches of Brunswick East”, “Polygondwanaland” та “Gumboot Soup”.

При цьому музиканти не дотримуються єдиного стилю чи формули успіху. Кожен новий альбом часто стає окремим експериментом із композицією, інструментами, строями або способом запису.

King Gizzard часто будують альбоми навколо конкретної музичної або концептуальної ідеї. Це може бути певний лад, ритмічна структура, інструментарій або сюжет.

Наприклад, “Flying Microtonal Banana” став експериментом із мікротональною музикою. Для його запису музиканти модифікували інструменти, щоб використовувати інтервали менші за звичайний півтон.

“Changes” (2022) побудований навколо складної системи гармонічних змін, тоді як “The Silver Cord” (2023) значною мірою спирається на синтезатори та електронну музику.

У 2024 році King Gizzard заснували власний лейбл p(doom) Records, що дозволив гурту отримати ще більший контроль над випуском власної музики та розвитком пов’язаних із ними проєктів.

Саме через p(doom) Records виходили наступні релізи гурту, зокрема “Phantom Island” (2025) та матеріал наступного періоду.

Створення альбому

Історія “Phantom Island” почалася під час роботи над попереднім альбомом “Flight b741”. У жовтні 2023 року King Gizzard записали великий масив матеріалу, спочатку розраховуючи на одну платівку. Однак пісень виявилося достатньо для двох альбомів.

Матеріал, який згодом став “Phantom Island”, спочатку існував без масштабної оркестрової складової. Під час роботи над ним гурт зрозумів, що композиціям бракує певного додаткового звучання. Ідея використати оркестр виникла після виступу King Gizzard у Hollywood Bowl у Лос-Анджелесі — майданчику, тісно пов’язаному з симфонічною музикою та Los Angeles Philharmonic.

Для створення нових аранжувань гурт залучив британського диригента, композитора та аранжувальника Chad Kelly. Він отримав готовий фундамент композицій і створив для них партії струнних, духових та дерев’яних духових інструментів.

При цьому робота не обмежилася простим додаванням оркестру поверх готових пісень. За словами Stu Mackenzie, гурт і Келлі неодноразово змінювали композиції, а під час фінального міксу частину початкових партій взагалі прибрали, щоб звільнити місце для оркестрових інструментів. Mackenzie називав роботу над альбомом однією з найбільш трудомістких у кар’єрі гурту.

Початкові записи гурту зробив Sam Joseph у Gizz HQ. Оркестрові партії записували Lachlan Carrick та Ross Cockle в Allan Eaton Studio. Оркестром диригував Brett Kelly, а зведенням займався Stu Mackenzie. Продюсером альбому також виступив Mackenzie, мастеринг виконав Joe Carra.

Оркестрове звучання

До запису були залучені численні сесійні музиканти: скрипки, альти, віолончелі, флейта, кларнет, фагот, валторна, саксофони, труби та тромбони. Таким чином, “Phantom Island” фактично став повноцінним експериментом із симфонічною формою, а не просто рок-альбомом із кількома струнними партіями.

Цікаво, що сам King Gizzard не намагався копіювати якийсь конкретний симфо-роковий шаблон. В інтерв’ю Stu Mackenzie зазначав, що для такого поєднання музики гурт фактично не мав готової моделі, на яку можна було б орієнтуватися.

У результаті на “Phantom Island” можна почути відсилання до психоделічного року, блюзу та бугі, соул-музики, кантрі-року, прогресивного року й навіть кінематографічної оркестрової музики.

Обкладинка

Обкладинку та дизайн “Phantom Island” створив давній творчий партнер King Gizzard Jason Galea, тоді як фотографії належать Maclay Heriot.

Візуальна концепція продовжує фантастичну та психоделічну естетику гурту. Саме поєднання назви “Phantom Island” із сюрреалістичним оформленням добре відповідає музиці платівки, де реальні переживання учасників постійно переплітаються з образами космосу, моря, польотів і вигаданих світів.

Огляд пісень

1. “Phantom Island” — 5:14

Заголовна композиція відкриває альбом джазово-кінематографічним вступом із фортепіано та духовими. Поступово вона перетворюється на психоделічний рок із характерною для King Gizzard зміною темпу й настрою.

Оркестрова партитура тут створює своєрідний саундтрек до подорожі невідомим світом. Пісня починається майже мрійливо, але ближче до фіналу переходить у значно більш інтенсивний психоделічний фрагмент.

2. “Deadstick” — 3:33

Один із найбільш енергійних номерів альбому. Тут King Gizzard повертаються до свого улюбленого бугі-рокового драйву, але поверх нього працює потужна духова секція.

Трек поєднує рок-н-рольний грув, блюз і психоделію з майже святковою оркестровою пишністю. Сам Stu Mackenzie називав роботу Chad Kelly над “Deadstick” особливо несподіваною для себе — композиція була настільки близькою до стилістики “Flight b741”, що цілком могла опинитися на попередньому альбомі.

3. “Lonely Cosmos” — 5:35

“Lonely Cosmos” переводить платівку в значно спокійнішу площину.

Пісня використовує космос як метафору самотності та віддаленості. Початкова акустична основа створює відчуття особистої сповіді, після чого композиція поступово розширюється й переходить у більш масштабну психоделічну частину.

Pitchfork окремо відзначив саме початкову, камерну форму композиції, зауваживши, що подальше перетворення на джаз-фанк-одіссею може здаватися надмірним.

4. “Eternal Return” — 4:34

Одна з найбільш мелодійних композицій альбому. Тут поєднуються м’який рок, психоделія, струнні та соулові елементи.

Текст пісні пов’язаний із постійним рухом, гастролями та бажанням повернутися додому. Образ “вічного повернення” набуває особистого значення: незалежно від того, наскільки далеко музиканти подорожують, їх продовжує тягнути назад до звичного життя.

5. “Panpsych” — 4:02

Назва композиції походить від панпсихізму — філософської концепції, згідно з якою свідомість або певний її фундаментальний аспект є властивістю самої реальності.

Тому текст пісні переходить від образів природи й космосу до ідеї взаємопов’язаності всього живого. Музично це одна з найбільш психоделічних композицій платівки: фанковий ритм, гітарні партії, духові та абстрактні вокальні образи створюють відчуття постійного руху свідомості.

6. “Spacesick” — 4:50

Одна з ключових композицій “Phantom Island”.

“Spacesick” використовує космічну подорож як метафору гастрольного життя. Герой пісні перебуває далеко від дому й родини, а відстань поступово перетворює романтику подорожі на відчуття ізоляції.

Особливо сильним моментом стає контраст між масштабною музикою та дуже особистим текстом. За словами ABC Double J, Mackenzie фактично використовує міжзоряну подорож як образ власного життя в постійних турах, коли він сумує за дружиною та дітьми.

Pitchfork назвав “Spacesick” найсильнішою композицією альбому, відзначивши її зосередженість, мелодійність і те, наскільки органічно оркестр працює з темою космічної самотності.

7. “Aerodynamic” — 4:46

“Aerodynamic” продовжує тему польоту. Композиція починається з м’якого вокалу Ambrose Kenny-Smith, після чого вступають дерев’яні духові та гітарна партія.

Тут особливо добре чути прагнення гурту зробити оркестр частиною самої композиції, а не декоративним доповненням. Струнні та басова лінія працюють разом із ритм-секцією, створюючи відчуття плавного польоту.

Pitchfork відзначив саме цю композицію як один із прикладів моменту, коли оркестрова та рок-складові альбому справді ідеально поєднуються.

8. “Sea of Doubt” — 4:24

“Sea of Doubt” повертає King Gizzard до кантрі- та southern-rock елементів.

Гітарна основа тут звучить тепліше й традиційніше, тоді як струнні додають композиції психоделічної нестабільності. Образ моря сумнівів добре вписується в загальну тему альбому — пошук напрямку в ситуації, коли людина не до кінця розуміє, куди саме рухається.

Pitchfork звертав увагу на поєднання кантрі-рокових гітар із легкими, майже невагомими оркестровими партіями.

9. “Silent Spirit” — 4:28

Одна з найбільш блюзових і джазових композицій платівки. Тут є повільніший темп, виразна вокальна партія та помітна роль духових інструментів.

Текст продовжує тему гастрольного життя й ціни музичної кар’єри. Особливо цікавим є звернення до молодого покоління: Ambrose Kenny-Smith співає про те, що дитині краще обрати стабільну професію, ніж життя музиканта.

Ця тема набуває додаткової ваги через особисту історію самого Kenny-Smith: він пішов шляхом свого батька, австралійського музиканта Broderick Smith.

10. “Grow Wings and Fly” — 5:08

Фінальна композиція альбому — одна з найбільш світлих і оптимістичних.

Тут оркестр звучить особливо масштабно: струнні та дерев’яні духові створюють відчуття польоту, тоді як гурт підтримує композицію швидким психоделічним ритмом.

Пісня фактично завершує подорож “Phantom Island” позитивною нотою. Якщо значна частина альбому присвячена самотності, гастролям, сумнівам і страху втратити зв’язок із домом, “Grow Wings and Fly” перетворює образ польоту на символ звільнення та руху вперед.

Основні теми альбому

Попри фантастичну назву й характерну для King Gizzard психоделічну образність, “Phantom Island” виявився одним із найбільш особистих альбомів гурту.

Однією з центральних тем стала ціна постійного руху. Космос, море, літаки та кораблі використовуються як метафори гастрольного життя, відстані та неможливості постійно перебувати поруч із родиною.

Інша важлива тема — пошук рівноваги між свободою та відповідальністю. Музиканти отримали можливість постійно подорожувати, створювати музику й виступати перед величезною аудиторією, але разом із цим приходять втома, самотність і відчуття відчуження.

Саме тому “Phantom Island” можна сприймати не лише як черговий жанровий експеримент King Gizzard, а й як своєрідну рефлексію гурту над власною кар’єрою.

Сприйняття критиками

Реакція професійної преси була переважно позитивною, хоча думки щодо оркестрової концепції суттєво відрізнялися.

За даними Metacritic, “Phantom Island” отримав 74/100 на основі 12 професійних рецензій. Десять із них були позитивними, дві — змішаними.

Pitchfork — 6,7/10

Alex Robert Ross назвав альбом амбітним і цікавим, але зазначив, що оркестрові аранжування іноді перевантажують композиції. Водночас видання особливо виділило “Spacesick”, “Deadstick” та “Aerodynamic”.

Pitchfork — рецензія на “Phantom Island”

Hot Press — 8/10

Видання позитивно оцінило масштаб звучання альбому, назвавши його своєрідною “4K”-версією музики King Gizzard. Окремо були відзначені заголовний трек, “Deadstick”, “Lonely Cosmos” та “Spacesick”. Водночас “Sea of Doubt” і “Panpsych” критик вважав менш переконливими.

Hot Press — рецензія на “Phantom Island”

Exclaim! — 8/10

Exclaim! звернув увагу на більш інтимний та рефлексивний характер платівки. На думку видання, відмова від постійної гонитви за важкими рифами стала одним із найцікавіших аспектів альбому. Особливо позитивно критик сприйняв тему гастрольної втоми та самотності.

Exclaim! — рецензія на “Phantom Island”

AllMusic — 2/5

Найбільш критично альбом оцінив AllMusic. Рецензент вважає, що рокова основа та оркестр не завжди органічно поєднуються, а деякі композиції здаються перевантаженими. Водночас навіть ця рецензія визнає сильні сторони “Sea of Doubt” та особливо “Grow Wings and Fly”.

AllMusic — рецензія на “Phantom Island”

The Progressive Subway

Критик позитивно оцінив окремі оркестрові рішення, особливо заголовну композицію, але водночас вважав частину симфонічних аранжувань надто пишною та такою, що іноді конфліктує з вокалом і роковою основою.

The Progressive Subway — рецензія на “Phantom Island”

Підсумок

“Phantom Island” став одним із найбільш нетипових релізів у величезній дискографії King Gizzard & The Lizard Wizard.

Гурт узяв матеріал, записаний приблизно в той самий період, що й “Flight b741”, але замість чергового прямолінійного рок-альбому перетворив його на масштабний експеримент із психоделією, блюзом, бугі, соулом, прогресивним роком і симфонічною музикою.

Найцікавіше в “Phantom Island” — не просто наявність оркестру, а те, як він дозволив King Gizzard поговорити про речі, які зазвичай залишаються на другому плані: втому від гастролей, тугу за домом, самотність, страх втратити зв’язок із близькими та бажання продовжувати рухатися вперед.

У результаті це одночасно жанровий експеримент і досить особистий альбом. Для слухачів, які очікували від King Gizzard чергової важкої або максимально психоделічної платівки, “Phantom Island” може здатися надто м’яким і перевантаженим оркестровими деталями. Натомість прихильникам масштабного психоделічного року, класичного року 1960–1970-х і симфонічних аранжувань він відкриває зовсім іншу сторону гурту.