Загальна інформація про альбом
«Everything Under The Sun» — одинадцятий студійний альбом Nickelback, який вийшов 30 жовтня 2026 року на лейблі Virgin Music Group. Платівка стала продовженням «Get Rollin’» (2022) і містить 12 композицій загальною тривалістю приблизно 45 хвилин.
Після понад трьох десятиліть кар’єри Nickelback залишаються гуртом із дуже впізнаваним музичним почерком: потужні гітарні рифи, мелодійні приспіви, хриплуватий вокал Чеда Крюґера та поєднання хард-року з постґранджем. На новому альбомі ця формула нікуди не зникає, однак музиканти доповнюють її кількома несподіваними рішеннями — від психоделічних відтінків до акустичних аранжувань і багатоголосся.
Фронтмен Чед Крюґер описував платівку як роботу, що демонструє різні сторони гурту: тут є композиції, які звучать так само потужно, як найважчі пісні Nickelback, експерименти та матеріал, що нагадує про причини, з яких музиканти продовжують працювати разом.
Nickelback
Nickelback — канадський рок-гурт, заснований у 1995 році в місті Ганна, провінція Альберта. До складу колективу входять Чед Крюґер (вокал, гітара), Раян Пік (гітара, бек-вокал), Майк Крюґер (бас-гітара) та Деніел Едейр (ударні).
Гурт став одним із найуспішніших представників комерційного року 2000-х. Альбоми «Silver Side Up» (2001), «The Long Road» (2003) та «All the Right Reasons» (2005) принесли Nickelback міжнародну популярність. Пісні «How You Remind Me», «Photograph», «Someday», «Far Away» і «Rockstar» стали впізнаваними хітами, які й сьогодні залишаються важливою частиною концертної програми гурту.
Музика Nickelback часто балансує між важким гітарним роком і доступною попмелодикою. Саме це поєднання зробило гурт популярним у широкої аудиторії, але водночас стало причиною суперечливого ставлення частини рок-спільноти. Документальний фільм «Hate to Love: Nickelback» (2023) додатково привернув увагу до історії колективу та його непростих взаємин із музичною критикою.
«Everything Under The Sun» демонструє гурт уже на етапі зрілої кар’єри: музиканти не відмовляються від власного стилю, але намагаються розширити його за допомогою нових музичних ідей та запрошених виконавців.
Особливості створення альбому
«Everything Under The Sun» записувався в період між 2024 та 2026 роками. У роботі над матеріалом брали участь учасники Nickelback та кілька запрошених авторів і музикантів. Серед продюсерів — Чед Крюґер і давній партнер гурту Кріс Бейзфорд.
Однією з ключових особливостей платівки стала велика кількість творчих колаборацій. У «Rattle The Cage» взяв участь гітарист Джон 5, а «Lift Somebody Up» об’єднала кількох відомих представників американської рок-сцени, зокрема Семмі Гагара та музикантів Mötley Crüe і Shinedown.
Водночас експерименти не обмежуються запрошеними виконавцями. «Technicolor Steamboat» демонструє інтерес гурту до акустичних і психоделічних елементів, «Last Night Was Fun» використовує більш інді-орієнтовану подачу, а «Simple Song» залучає хор для створення масштабнішого звучання.
Таким чином, альбом не є концептуальною роботою з єдиною сюжетною лінією. Його об’єднує радше прагнення показати різні сторони Nickelback — від важкого концертного року до особистих балад і стилістичних експериментів.
Обкладинка та оформлення
Обкладинка «Everything Under The Sun» помітно відрізняється від багатьох попередніх оформлень Nickelback. Вона має незвичну для гурту візуальну стилістику, що викликала обговорення серед слухачів ще до виходу платівки.
Частина аудиторії позитивно сприйняла відхід від звичного образу гурту, тоді як інші відзначали, що оформлення більше нагадує обкладинку альбому іншого музичного напряму. У цьому сенсі візуальна концепція відповідає ідеї самої платівки: показати Nickelback із дещо іншого боку.
Трек за треком
1. «Rattle The Cage» (feat. John 5)
Відкриває альбом енергійна композиція «Rattle The Cage», у записі якої взяв участь гітарист Джон 5, відомий співпрацею з Mötley Crüe та Rob Zombie. Це один із найбільш традиційних для Nickelback треків на платівці: потужні гітари, напористий ритм і приспів, розрахований на виконання перед великою аудиторією.
Гітарна партія Джона 5 додає композиції додаткової гостроти. Його сольний фрагмент добре вписується в характерний звук гурту, не перетворюючи пісню на демонстрацію гітарної техніки.
За словами Чеда Крюґера, композиція мала передати енергію, яку музиканти відчувають під час концертних виступів. Саме тому вона стала першим синглом і вступом до альбому.
2. «Bones For The Crows»
«Bones For The Crows» — одна з найбільш виразних композицій платівки. Пісня поєднує важку гітарну основу з драматичним вокалом Крюґера та великим, мелодійним приспівом.
Критики окремо відзначали її потужну подачу й поєднання важкого року з елементами мелодійного попроку. Тут добре працює знайома формула Nickelback: композиція звучить достатньо важко, щоб зацікавити прихильників гітарної музики, але водночас має приспів, який легко запам’ятовується.
3. «I Already Know»
«I Already Know» демонструє більш мелодійну сторону альбому. На відміну від відкриваючих композицій, тут акцент зміщується з важких гітар на ритмічну легкість і вокальну мелодію.
Пісня має характерний для Nickelback романтичний настрій. У ній поєднуються знайомі рок-інструменти, виразний ритм і приспів, який не потребує складних аранжувань, щоб залишатися в пам’яті.
Це один із треків, які оглядачі виділяли серед найбільш вдалих моментів альбому. Він нагадує, наскільки добре гурт уміє працювати з мелодіями та створювати пісні, що однаково природно звучать на радіо й у концертному виконанні.
4. «Leave Me Behind»
«Leave Me Behind» продовжує мелодійнішу лінію альбому. Це композиція середнього темпу з багатошаровим вокалом і виразною гітарною партією, у якій особливу роль відіграє слайд-гітара.
Пісня побудована навколо емоційної теми віддалення та розриву. Вокал Крюґера звучить стриманіше, ніж у більш енергійних композиціях, а гармонії додають аранжуванню об’єму.
«Leave Me Behind» стала одним із попередніх синглів альбому. Вона добре представляє більш особисту й мелодійну сторону «Everything Under The Sun».
5. «If I Don’t Go»
«If I Don’t Go» розташована в першій половині платівки та продовжує чергування енергійніших і спокійніших композицій. Її місце в альбомі допомагає підтримувати різноманітність темпу й настрою, не перетворюючи прослуховування на безперервну послідовність однакових арена-рокових пісень.
6. «Make Me Love You»
«Make Me Love You» — одна з найбільш мелодійних композицій альбому та важлива частина його синглової кампанії. Попри участь авторів, пов’язаних із кантрі-музикою, пісня не перетворюється на повноцінний кантрі-експеримент. Натомість це повільніша рок-балада з характерною для Nickelback емоційною подачею.
У центрі композиції — вокал Чеда Крюґера та мелодійний приспів. Пісня розрахована на слухача, якому подобається романтична сторона творчості гурту, знайома за «Far Away» та «If Everyone Cared».
7. «Chasin’ Famous»
У «Chasin’ Famous» Nickelback повертаються до теми слави та бажання стати знаменитим. За змістом композиція перегукується з одним із найбільш відомих хітів гурту — «Rockstar» з альбому «All the Right Reasons».
Однак цього разу погляд на популярність дещо інший. Пісня зберігає іронічний тон, але її музична подача більш стримана. Ритмічний гітарний малюнок і легкий приспів роблять композицію доступною, а знайома тематика створює цікаву паралель із попередньою творчістю Nickelback.
8. «Simple Song»
«Simple Song» — композиція з виразним позитивним посилом. У записі використано звучання UK Rock Choir, що додає приспіву масштабності та створює відчуття колективного виконання.
Текст звертається до теми людської єдності та потреби подолати роз’єднаність. Це один із найбільш відкритих і безпосередніх за настроєм моментів альбому.
Музично пісня спирається на мелодійний рок із широким приспівом. Вона добре демонструє прагнення Nickelback створювати композиції, які можуть працювати не лише як особисті історії, а й як своєрідні гімни для великої аудиторії.
9. «Technicolor Steamboat»
«Technicolor Steamboat» — один із найбільш незвичних експериментів на платівці. Замість традиційного важкого гітарного звучання Nickelback використовують акустичну основу, багатоголосся та психоделічні елементи.
У композиції можна почути незвичайні темброві рішення, зокрема звук, що нагадує ситар. Атмосфера пісні відрізняється від звичного матеріалу гурту й наближається до психоделічного попроку з відтінком ретро.
Вступ до композиції озвучив актор Раян Рейнольдс, використавши інтонації, що відсилають до творчості Джина Вайлдера. Такий хід підкреслює дещо сюрреалістичний характер пісні.
Це один із найризикованіших моментів альбому. Водночас саме завдяки таким композиціям «Everything Under The Sun» не обмежується звичним набором рок-балад і важких синглів.
10. «Lift Somebody Up»
«Lift Somebody Up» вирізняється великою кількістю запрошених музикантів. Серед учасників запису — Семмі Гагар, а також представники Mötley Crüe та Shinedown.
Композиція має позитивний, об’єднавчий посил і побудована навколо ідеї підтримки інших людей. Звучання відповідає формату великого рок-гімну, у якому кілька вокальних та інструментальних партій створюють відчуття масштабної спільної роботи.
Однак не всі критики вважають цей задум однаково вдалим. За оцінкою Associated Press, попри зірковий склад учасників, композиції бракує тієї гостроти й енергії, на яку можна було очікувати від такого поєднання виконавців.
11. «Bottled Dreams»
«Bottled Dreams» розташована ближче до завершення альбому та продовжує його тематичну лінію, пов’язану з особистими переживаннями й очікуваннями. Вона допомагає зберегти цілісність платівки між масштабнішими композиціями та фінальним треком.
12. «Last Night Was Fun»
Завершує альбом «Last Night Was Fun» — композиція, яка вирізняється більш сучасним інді-роковим відтінком у продакшені. Її звучання відрізняється від традиційного арена-року Nickelback і має більш легкий, мелодійний характер.
Оглядачі порівнювали її приспів із музикою британського гурту Stereophonics. Це цікавий напрям для Nickelback, хоча не всі критики сприйняли його позитивно: Associated Press віднесло композицію до менш переконливих моментів альбому.
Як фінал платівки «Last Night Was Fun» демонструє ще одну сторону гурту — прагнення відійти від власної звичної формули та спробувати інший підхід до аранжування.
Сприйняття критиками та слухачами
Перші рецензії на «Everything Under The Sun» демонструють загалом позитивне, але не беззастережне ставлення до платівки. Критики відзначають, що Nickelback зберегли сильні сторони власного стилю, водночас додавши кілька несподіваних музичних рішень.
Associated Press оцінило альбом на 3,5 із 5 зірок. Оглядач відзначив знайоме поєднання постґранджевих рифів, мелодійних приспівів і рок-балад, а серед найкращих композицій назвав «Rattle The Cage», «I Already Know», «Make Me Love You» та «Leave Me Behind». Водночас «Technicolor Steamboat» і «Last Night Was Fun» були сприйняті менш позитивно.
Classic Rock / Louder Than Sound звернули увагу на те, що гурт не обмежився повторенням власної формули. Серед сильних сторін платівки виділено «Bones For The Crows», «Rattle The Cage», а також експериментальніші «Technicolor Steamboat» і «Last Night Was Fun». Водночас оглядач зауважив, що деякі тексти залишаються надто простими та підлітковими.
Blabbermouth оцінив альбом на 8 із 10. Рецензія підкреслює вдале поєднання енергійного гітарного року з емоційнішими композиціями та відзначає, що попередні сингли добре представляли загальний характер платівки.
Загалом «Everything Under The Sun» не намагається кардинально змінити ставлення до Nickelback. Альбом радше підтверджує сильні сторони гурту, водночас демонструючи бажання не обмежуватися лише звичним арена-роком.
Місце в кар’єрі артиста
«Everything Under The Sun» — важливий реліз для Nickelback, оскільки він з’явився після чотирирічної перерви між студійними альбомами. Після «Get Rollin’» гурт продовжив активну концертну діяльність, а документальний фільм «Hate to Love: Nickelback» допоміг привернути увагу до його історії та впливу на сучасний рок.
Нова платівка не є радикальним поворотом у творчості колективу. У ній легко впізнати Nickelback, яких слухачі знають за «All the Right Reasons» і «Dark Horse». Водночас музиканти намагаються розширити звичний діапазон звучання за допомогою психоделічних деталей, акустичних аранжувань та співпраці з іншими виконавцями.
Особливо цікавою є паралель між «Chasin’ Famous» та «Rockstar». Повернення до теми слави через багато років після одного з найбільших хітів гурту дозволяє подивитися на неї вже з позиції музикантів, які давно пройшли шлях від популярності до статусу рок-ветеранів.
«Everything Under The Sun» також відкриває новий етап концертної діяльності: на підтримку альбому гурт анонсував масштабний тур 2027 року, до якого приєднається британський колектив Don Broco.
Кому сподобається
Альбом насамперед підійде шанувальникам класичного Nickelback, які цінують поєднання важких гітар, мелодійних приспівів і доступного рок-звучання. Якщо серед улюблених композицій є «How You Remind Me», «Photograph», «Animals» або «Burn It to the Ground», на новій платівці знайдеться чимало знайомих музичних рішень.
«Everything Under The Sun» також варто послухати прихильникам сучасного американського хард-року та постґранджу — зокрема слухачам Shinedown, Three Days Grace, Daughtry та Hinder. Водночас композиції на кшталт «Technicolor Steamboat» і «Last Night Was Fun» можуть зацікавити тих, кому подобаються стилістичні відступи від традиційного важкого року.
Не варто очікувати від альбому радикального експерименту або переосмислення жанру. Його сильна сторона — різноманітність усередині добре знайомого музичного стилю. Це платівка для тих, хто хоче почути Nickelback у звичній формі, але з кількома новими ідеями.
Підсумок
«Everything Under The Sun» — різноманітний альбом, у якому Nickelback поєднують перевірений часом арена-рок із більш мелодійними, акустичними та експериментальними композиціями. Гурт не відмовляється від формули, яка зробила його одним із найуспішніших рок-колективів 2000-х, але й не обмежується її механічним повторенням.
Серед найвиразніших моментів — потужна «Rattle The Cage» за участю Джона 5, мелодійна «I Already Know», емоційна «Make Me Love You» та важка «Bones For The Crows». Водночас «Technicolor Steamboat» і «Last Night Was Fun» демонструють готовність гурту виходити за межі звичного звучання, хоча ці експерименти можуть сподобатися не всім.
Платівка не позбавлена слабших моментів, а деякі тексти й музичні рішення залишаються досить передбачуваними. Проте загалом це змістовне продовження дискографії Nickelback, яке пропонує достатньо різноманітності, щоб зацікавити як давніх прихильників, так і слухачів, які давно не стежили за новими роботами гурту.
Схоже звучання та що послухати далі
«Everything Under The Sun» поєднує кілька напрямів сучасного рок-звучання: постґрандж, мелодійний хард-рок, арена-рок і рок-балади. Найближчі паралелі варто шукати серед гуртів, які так само вміють поєднувати важкі гітари з великими приспівами та емоційною вокальною подачею.
Three Days Grace — «One-X» (2006)
«One-X» — один із найвідоміших альбомів постґранджу 2000-х. На ньому Three Days Grace поєднали важкі гітарні рифи, мелодійні приспіви та емоційні тексти, присвячені особистим переживанням, самотності й внутрішній боротьбі.
Схожість із Nickelback найбільш помітна в композиціях «Animal I Have Become», «Pain» та «Never Too Late». Тут також є баланс між важкими фрагментами й доступною мелодикою, завдяки якому пісні легко запам’ятовуються. Якщо на «Everything Under The Sun» найбільше сподобалися «Bones For The Crows» і «Rattle The Cage», цей альбом стане природним продовженням прослуховування.
Shinedown — «The Sound of Madness» (2008)
Shinedown представляють дещо драматичнішу сторону американського хард-року. «The Sound of Madness» вирізняється потужною ритм-секцією, виразним вокалом Брента Сміта та великими приспівами, які добре працюють як у студійних записах, так і на концертах.
Композиції «Sound of Madness», «Second Chance» та «Devour» демонструють різні сторони гурту — від важкого гітарного року до мелодійних пісень із сильним емоційним акцентом. Цей альбом особливо підійде тим, кому в новій роботі Nickelback сподобалося поєднання енергійності та мелодійності.
Daughtry — «Leave This Town» (2009)
«Leave This Town» — вдалий приклад мелодійного американського рок-альбому, у якому важливу роль відіграють вокал, гармонії та емоційні приспіви. Музика Daughtry має чимало спільного з більш доступною стороною Nickelback, особливо в композиціях, де гітарний рок поєднується з попмелодикою.
«No Surprise», «Life After You» та «September» демонструють той самий баланс між роковою основою й радіоформатом, який можна почути в «I Already Know», «Leave Me Behind» та «Make Me Love You». Альбом стане хорошим вибором для слухачів, яким найбільше сподобалася мелодійна частина «Everything Under The Sun».
![ONE OK ROCK – C.U.R.I.O.S.I.T.Y. [DETOX JAPAN TOUR 2025 AT NISSAN STADIUM]](https://asauldm.com/wp-content/uploads/2026/08/one-ok-rock-c-u-r-i-o-s-i-t-y-detox-japan-tour-2025-at-nissan-stadium-150x150.jpg)
