«FOLLOW THE WHITE RABBIT» — третій студійний альбом німецького метал-проєкту GHØSTKID, який вийшов 2 жовтня 2026 року на Century Media Records. Платівка містить 11 композицій і триває приблизно 39–40 хвилин.
Для GHØSTKID це особливий реліз не тільки через музику. У травні 2026 року Себастьян «Sushi» Бісслер фактично почав нову сторінку проєкту після виходу майже всіх попередніх учасників. Тому «FOLLOW THE WHITE RABBIT» став одночасно третім альбомом GHØSTKID і своєрідним перезапуском проєкту.
Про GHØSTKID
GHØSTKID — німецький метал-проєкт, створений у 2020 році вокалістом Себастьяном «Sushi» Бісслером після його відходу з Eskimo Callboy (нині Electric Callboy). Бісслер хотів рухатися у значно похмурішому та важчому напрямку, ніж його колишній гурт, поєднавши metalcore з industrial, goth rock, alternative rock та електронікою.
Дебютний однойменний альбом «GHØSTKID» вийшов у 2020 році, а у 2024-му проєкт представив «HOLLYWOOD SUICIDE». Для GHØSTKID завжди були характерні контраст між агресивними гітарами та електронікою, великі мелодійні приспіви, похмура естетика й особисті тексти.
До 2026 року GHØSTKID був повноцінним гуртом із постійним складом, однак після масштабної зміни складу Sushi фактично почав нову еру. Новий матеріал створювався за участю його давнього творчого партнера Sky van Hoff, який виступив продюсером, гітаристом, басистом і синтезаторним музикантом альбому; барабанні партії виконав Jens Dreesen.
Саме тому «FOLLOW THE WHITE RABBIT» можна сприймати не просто як третій альбом GHØSTKID, а як перезапуск проєкту навколо його головного автора.
Концепція та назва
Назва «FOLLOW THE WHITE RABBIT» безпосередньо відсилає до «Alice’s Adventures in Wonderland» Льюїса Керролла, але ще більше — до похмурої відеогри American McGee’s Alice.
Для Sushi білий кролик став метафорою занурення у власну психіку. Він описував період створення альбому як час, коли його особисте життя та кар’єра поступово розпадалися, а сам він переживав самотність, тривогу, емоційне виснаження та різкі перепади між натхненням і повним вигоранням.
Тому «Wonderland» цього альбому — не фантастичний світ із казки, а суб’єктивна реальність людини, яка опинилася всередині власного психологічного лабіринту. За словами Бісслера, практично кожна композиція описує конкретну ситуацію або емоцію, яку він переживав.
Це також пояснює відмінність від попередніх GHØSTKID. Раніше особисті переживання Sushi часто перетворювалися на художні образи та персонажів, тоді як цього разу дистанція між автором і текстами значно менша. Він сам називає «FOLLOW THE WHITE RABBIT» найбільш особистою роботою GHØSTKID.
Створення альбому
Робота над матеріалом почалася ще після «HOLLYWOOD SUICIDE». Водночас не всі пісні були написані безпосередньо у 2026 році: частина композицій існувала раніше, але отримала нового емоційного змісту через події, які відбувалися з Sushi під час створення платівки.
Одним із головних творчих принципів стало менше контролювати процес і більше довіряти безпосередньому відчуттю. Бісслер розповідав, що, наприклад, текст заголовної пісні він написав приблизно за одну-дві години, коли відчув необхідність негайно перенести певний стан у музику.
Продюсером альбому став давній соратник Sushi Sky van Hoff, відомий також роботою з іншими представниками важкої сцени. Van Hoff сформував значну частину інструментального фундаменту альбому, тоді як Jens Dreesen відповідав за барабани та мастеринг.
У музичному плані GHØSTKID не відмовляється від попередньої формули, але робить її більш цілісною. Metalcore тут постійно стикається з industrial, nu metal, trap, hip-hop та dark pop. Саме контраст між важкими breakdown’ами, електронними ритмами, чистим вокалом і агресивними screams стає головним інструментом альбому.
Трек за треком
1. «THE END» — 1:32
Альбом починається не з традиційного metalcore-рифа, а з моторошного spoken-word інтрo. Голос Sushi поступово занурює слухача у тривожний внутрішній монолог, після чого виникає відчуття, ніби двері до «Rabbit Hole» вже відкриті.
Назва «THE END» також добре працює як концептуальний парадокс: фінал стає початком нового циклу. Саме цей трек задає атмосферу психологічного трилера, яка зберігається протягом усієї платівки.
2. «IVORY» — 3:50
«IVORY» — одна з центральних композицій альбому та один із найсильніших прикладів нового звучання GHØSTKID.
Пісня побудована на контрасті між крихким чистим вокалом і важким приспівом. Тема композиції пов’язана з людиною, яка через власну травму створила емоційну дистанцію від інших. Sushi намагається наблизитися до неї, але не може подолати захисну стіну.
Музично це дуже вдалий баланс між emo, alternative metal та сучасним metalcore. Саме «IVORY» показує, що GHØSTKID після перебудови складу не збирається починати все з нуля — він бере знайомі елементи й робить їх емоційно зрілішими.
3. «MOTHER DEATH» — 3:52
«MOTHER DEATH» повертає слухача до найважчої сторони GHØSTKID. Тут більше screams, агресивних рифів та електронних ударів, а вокал Sushi звучить особливо напружено.
Пісня пов’язана з безсонням, ірраціональною тривогою та страхом перед майбутнім. Це один із моментів, де психологічний стан автора безпосередньо перетворюється на важкий музичний матеріал.
MoreCore називає «MOTHER DEATH» одним із найсильніших треків альбому, відзначаючи поєднання характерних для GHØSTKID screams та ритмічної агресії.
4. «I DESTROYED YOU» — 3:34
«I DESTROYED YOU» починається значно спокійніше, майже як емоційна альтернативна рок-пісня, але поступово набирає сили.
Електроніка, чистий вокал і гітарні стіни створюють відчуття поступового емоційного вибуху. Саме структура «тиха напруга → масштабний приспів → важка кульмінація» стала однією з характерних рис сучасного metalcore, але GHØSTKID використовує її дуже природно.
Це також одна з композицій, де особливо добре чути вокальний розвиток Sushi: він уже не покладається лише на screams, а використовує чистий голос як повноцінний драматичний інструмент.
5. «FOLLOW THE WHITE RABBIT» — 3:29
Заголовна композиція — концептуальний центр альбому. Тут GHØSTKID змішує metalcore з trap, мінімалістичними рифами та електронними ритмами.
На відміну від більш традиційних пісень платівки, композиція має майже hypnotic groove. Вона звучить так, ніби слухач поступово втрачає зв’язок із реальністю та дедалі глибше занурюється у світ Sushi.
При цьому вокал залишається агресивним і нервовим. Саме тут найкраще проявляється головна ідея альбому: білий кролик не веде до чарівної країни — він веде всередину голови автора.
6. «PURPLE SNAKES» — 3:24
«PURPLE SNAKES» — один із найбільш groove-орієнтованих треків альбому. Тут GHØSTKID повертається до знайомої формули важких гітар, потужного приспіву та breakdown-структури.
Пісня менш експериментальна, ніж заголовний трек, зате чудово працює як концертний матеріал. Саме тут відчувається традиційний metalcore-стрижень GHØSTKID.
Водночас деякі критики вважають композицію одним із найбільш передбачуваних моментів альбому. Festivalstalker відзначає її groove, але зауважує, що окремі фрагменти занадто сильно нагадують попередню творчість гурту.
7. «GIVE YOUR KIDS A GUN TO PLAY» — 3:39
Назва вже сама по собі провокаційна, але композиція має чіткий соціальний підтекст. Пісня звертається до проблем сучасного суспільства та медіаспоживання, використовуючи навмисно шокуючий образ як спосіб привернути увагу.
Музично це один із найважчих моментів альбому: groove, nu-metal-відтінки, електроніка та потужний breakdown створюють композицію, орієнтовану на концертний mosh pit.
metal.de окремо відзначає дисонансний breakdown, тоді як MoreCore звертає увагу на електронні елементи композиції.
8. «NEON» feat. Maz Univerze — 3:40
«NEON» — один із найцікавіших експериментів платівки. Замість звичного metalcore GHØSTKID значно сильніше використовує rap та trap, а гостьова поява Maz Univerze підкреслює hip-hop-складову.
За змістом композиція пов’язана зі спробою востаннє розібратися зі складними стосунками та пройти через усе пережите. Сам Sushi описував її як своєрідний підсумок певного етапу особистого життя.
Це також один із найбільш ризикованих моментів альбому. Для прихильників важкої сторони GHØSTKID «NEON» може здатися занадто спокійним, але саме ця зміна темпу допомагає платівці не перетворитися на одноманітну послідовність breakdown’ів.
9. «UNCONDITIONALLY» — 4:22
«UNCONDITIONALLY» починається як відносно доступна композиція, але поступово розкриває темнішу емоційну сторону. Її можна сприймати як пісню про любов, залежність і внутрішній конфлікт.
metal.de описує її як коливання між любовним зізнанням та ненавистю, тоді як MoreCore відзначає хвилеподібну структуру з мелодійними вокальними партіями, спокійнішими фрагментами та фінальним breakdown.
Це один із треків, де GHØSTKID демонструє, що емоційна кульмінація не обов’язково повинна починатися з максимальної агресії.
10. «LOVELY» — 4:05
«LOVELY» — одна з найбільш незвичних композицій GHØSTKID і фактично перша повноцінна баладна робота проєкту.
Sushi використовує значно м’якший вокал, повільні рифи, клавішні та атмосферні семпли. Але це не світла романтична балада — під поверхнею залишається відчуття втрати, болю та емоційного виснаження.
Сам Бісслер називав «LOVELY» та «IVORY» найскладнішими для написання композиціями з погляду особистих переживань.
11. «WHITE RAINBOW» — 4:05
Фінал альбому свідомо не є черговим важким breakdown. «WHITE RAINBOW» завершує історію меланхолійним, майже баладним настроєм.
Композиція народилася з думок про те, що станеться, якщо людина так і не зможе вибратися з власного темного періоду. Для Sushi це була своєрідна розмова з можливістю того, що певний життєвий етап може виявитися останнім. Водночас він описував сам процес написання не як саморуйнівний, а як позитивний спосіб дозволити собі пережити ці думки.
Саме тому фінал працює значно краще, ніж типовий «останній бенгер». «WHITE RAINBOW» залишає слухача не з відчуттям перемоги, а з відчуттям післясмаку та незавершеного внутрішнього діалогу.
Сприйняття критиками
Критики загалом позитивно зустріли «FOLLOW THE WHITE RABBIT», особливо відзначаючи його більш особистий характер, цілісність і баланс між важкістю та мелодійністю.
Rock Hard поставив альбому 8,5/10, а MoreCore — 9/10, назвавши платівку одним із кандидатів на високі позиції серед релізів року. MoreCore особливо відзначив те, що GHØSTKID зміг удосконалити власну формулу modern metalcore, не втрачаючи своєї музичної ДНК.
Festivalstalker оцінив альбом у 8,6/10. Видання вважає його помітним кроком уперед після «HOLLYWOOD SUICIDE», хоча звертає увагу на кілька більш шаблонних моментів у середині платівки та надмірну кількість продакшн-ефектів у деяких композиціях.
metal.de поставив 7/10. На думку видання, GHØSTKID став емоційнішим і відкритішим, але перший альбом після зміни складу ще не звучить абсолютно цілісно. Особливо позитивно були відзначені заголовний трек, «Give Your Kids A Gun To Play», «Unconditionally» та «Lovely».
Acta Infernalis оцінив альбом у 85/100, відзначивши поєднання industrial metal, alternative metal, trap і мелодійного вокалу. Видання особливо позитивно сприйняло те, що після перебудови GHØSTKID зберіг власну ідентичність і повернувся до більш сирої енергії раннього матеріалу.
У підсумку критичний консенсус досить чіткий: це не радикально новий GHØSTKID, але значно більш сфокусований і особистий. Найчастіше хвалять «IVORY», «I DESTROYED YOU», заголовну композицію, «LOVELY» та «WHITE RAINBOW», тоді як серед недоліків згадують окремі шаблонні metalcore-ходи та перенасичені електронними ефектами фрагменти.
Сприйняття слухачами
Для слухачів головною перевагою альбому може стати саме його баланс. GHØSTKID не намагається протягом 40 хвилин постійно бути максимально важким. Поруч із breakdown’ами та screams тут існують trap, dark pop, чистий вокал і майже баладні композиції.
Це особливо важливо після «HOLLYWOOD SUICIDE», який частина критиків сприймала як нерівномірну роботу. Новий альбом виглядає більш продуманим у плані драматургії: від тривожного «THE END» він поступово проходить через агресію, хаос, соціальну критику, особисті стосунки та приходить до меланхолійного «WHITE RAINBOW».
При цьому «FOLLOW THE WHITE RABBIT» навряд чи переконає слухача, який принципово не сприймає суміш metalcore з trap та electronic production. Саме ці елементи залишаються найбільш дискусійною частиною звучання GHØSTKID.
Місце в дискографії
Якщо дебютний «GHØSTKID» представляв новий проєкт Sushi як темну альтернативу його минулому в Eskimo Callboy, а «HOLLYWOOD SUICIDE» намагався розширити цю формулу, то «FOLLOW THE WHITE RABBIT» виглядає як перша справді зріла версія цієї ідеї.
Особливість третього альбому полягає в тому, що його зміст безпосередньо збігся з реальним переломним моментом у житті автора. Перебудова складу, особисті зміни та матеріал, написаний під час психологічно складного періоду, зробили концепцію «Rabbit Hole» набагато переконливішою.
Тому «FOLLOW THE WHITE RABBIT» можна назвати не просто третім альбомом GHØSTKID, а точкою перезавантаження проєкту.
Кому сподобається «FOLLOW THE WHITE RABBIT»
Альбом варто рекомендувати передусім шанувальникам Bring Me The Horizon, Bad Omens, Motionless In White, Architects, Korn та сучасного industrial/nu-metalcore.
Він особливо добре підійде тим, хто любить важку музику з великими мелодійними приспівами, електронними текстурами, trap-бітами та контрастом між чистим вокалом і screams.
Якщо ж ви очікуєте від GHØSTKID виключно важкого metalcore, частина альбому може здатися надто м’якою. «NEON», «LOVELY» та значна частина «UNCONDITIONALLY» демонструють зовсім іншу сторону Sushi — більш вразливу, мелодійну та особисту.
Висновок
«FOLLOW THE WHITE RABBIT» — найособистіший і, мабуть, найбільш сфокусований альбом GHØSTKID на сьогодні. Його сила полягає не в радикальній зміні стилю, а в тому, що Sushi нарешті максимально близько підпускає слухача до власного внутрішнього світу.
Музично альбом балансує між metalcore, industrial, nu metal, trap і dark pop, причому найкращі композиції — «IVORY», «I DESTROYED YOU», «FOLLOW THE WHITE RABBIT», «LOVELY» та «WHITE RAINBOW» — демонструють різні сторони цього поєднання.
Після масштабного перезавантаження складу GHØSTKID міг би легко перетворитися на сольний проєкт, який просто продовжує випускати музику під старою назвою. Натомість «FOLLOW THE WHITE RABBIT» доводить, що ця назва все ще має сенс. Sushi не просто веде слухача за білим кроликом — він запрошує його у власний Rabbit Hole, де важкість, страх, самотність, любов і надія існують одночасно.
Саме тому третій альбом GHØSTKID можна сприймати як новий початок, замаскований під темну подорож у минуле.
Схоже звучання та що послухати далі
Звуковий світ «FOLLOW THE WHITE RABBIT» знаходиться десь між сучасним metalcore, industrial rock, nu metal і dark pop. Але головна спільна риса з близькими артистами — не конкретний жанр, а поєднання важкості з емоційною мелодикою та електронним продакшном.
Якщо в GHØSTKID найбільше сподобалися темна атмосфера, особисті тексти та контраст між агресією й мелодією, варто звернути увагу на Bad Omens та Motionless In White. Для тих, кому цікавіше експериментальне поєднання metalcore, electronics і альтернативного року, логічним продовженням стане Bring Me The Horizon.
Bad Omens — «The Death of Peace of Mind» (2022)
«The Death of Peace of Mind» — один із найближчих альбомів до «FOLLOW THE WHITE RABBIT» за принципом побудови звучання. Bad Omens поєднують metalcore з alternative metal, industrial, electronic production, dark pop та великими мелодійними вокальними партіями.
Як і GHØSTKID, Bad Omens не бояться різко знижувати інтенсивність після важкого треку. Пісня може починатися майже як dark-pop композиція, а потім переходити у важкі гітари та breakdown. Саме ця гра на контрастах особливо добре працює в «IVORY», «I DESTROYED YOU» та «LOVELY».
Цей альбом варто рекомендувати слухачам, яким у «FOLLOW THE WHITE RABBIT» найбільше сподобалися сучасний продакшн, меланхолія, чистий вокал і поєднання важкої музики з доступними мелодіями.
Motionless In White — «Scoring the End of the World» (2022)
Motionless In White близькі до GHØSTKID через поєднання metalcore, industrial metal, gothic rock, nu metal та електроніки. У обох випадках важкість є лише одним елементом ширшої естетики, яка включає похмурі образи, драматичний вокал і сильну увагу до атмосфери.
«Scoring the End of the World» при цьому звучить масштабніше й більш театрально. Motionless In White більше працюють із gothic та industrial-естетикою, тоді як GHØSTKID сильніше використовує trap і сучасну electronic production.
Але якщо саме похмурий світ «FOLLOW THE WHITE RABBIT», важкі breakdown’и та мелодійні приспіви стали головними причинами полюбити альбом, «Scoring the End of the World» майже напевно стане природним наступним кроком.
Bring Me The Horizon — «POST HUMAN: NeX GEn» (2024)
«POST HUMAN: NeX GEn» цікавий як приклад того, наскільки далеко сучасна важка музика може відійти від класичної структури metalcore. Bring Me The Horizon змішують metalcore, alternative rock, electronic music, pop, nu metal та навіть drum’n’bass, створюючи дуже еклектичний альбом.
Саме тут найбільш очевидний зв’язок із «FOLLOW THE WHITE RABBIT»: GHØSTKID також не боїться переходити від важких гітар до trap, hip-hop та майже попових вокальних моментів. «NEON» особливо легко уявити поруч із сучасним матеріалом BMTH.
Водночас «POST HUMAN: NeX GEn» значно масштабніший за амбіціями та жанровим діапазоном. Тому він підійде слухачам, які після GHØSTKID хочуть ще глибше зануритися у сучасну гібридну модель важкої музики, де межі між metalcore, electronic і pop практично стираються.
![ONE OK ROCK – C.U.R.I.O.S.I.T.Y. [DETOX JAPAN TOUR 2025 AT NISSAN STADIUM]](https://asauldm.com/wp-content/uploads/2026/08/one-ok-rock-c-u-r-i-o-s-i-t-y-detox-japan-tour-2025-at-nissan-stadium-150x150.jpg)
