asauldm | Music

“Monarch” вийшов 2 жовтня 2026 року на Spinefarm Records і став третім повноформатним студійним альбомом Dead Poet Society. Платівка містить 12 композицій і триває приблизно 41 хвилину.

Альбом помітно відрізняється від попередніх робіт гурту. Якщо “-!-” демонстрував народження власного стилю Dead Poet Society, а “Fission” значною мірою досліджував дорослішання та зміни, то “Monarch” занурюється набагато глибше у гнів, образу, втрату, самотність, залежність, сексуальність, смерть та емоційне виснаження.

При цьому Dead Poet Society не намагаються просто зробити “важкий рок”. Вони використовують важкість як інструмент передачі емоцій. Гітара може звучати як масивний металевий риф, а за кілька секунд перетворитися на дивну, майже психоделічну текстуру. Пісні часто спеціально уникають очевидної кульмінації, залишаючи слухача в стані постійного очікування.

Саме це робить “Monarch” одним із найбільш незвичних альбомів сучасного альтернативного року.

Про гурт

Dead Poet Society — американський рок-гурт із Лос-Анджелеса, заснований у 2013 році. До складу квартету входять Jack Underkofler (вокал, гітара), Jack Collins (гітара), Dylan Brenner (бас) та Will Goodroad (ударні).

Гурт від початку вирізнявся прагненням вийти за межі звичайного alternative rock. Їхня музика поєднує альтернативний та hard rock із елементами progressive rock, electronic music, grunge і metal. Особливо впізнаваним елементом став незвичайний тембр гітар і баса, включно з використанням fretless guitar, завдяки якому навіть прості рифи можуть звучати нестандартно, майже мікротонально.

Після дебютного альбому “-!-” (2021) та “Fission” (2024) Dead Poet Society остаточно сформували репутацію гурту, який може бути одночасно доступним для широкої rock-аудиторії та достатньо експериментальним для слухачів, які шукають щось незвичне. “Monarch” продовжує цю лінію, але переносить акцент із мелодійного альтернативного року на значно темнішу, фізично важчу та психологічно напружену музику.

Концепція альбому

Назва “Monarch” має кілька рівнів значення.

На поверхні це образ правителя — людини, яка контролює певну територію. Але для Dead Poet Society йдеться не стільки про політичну владу, скільки про завоювання власного простору та прийняття себе.

Jack Underkofler пояснював, що під час роботи над альбомом гурт прагнув максимально заглибитися в ті елементи, які роблять Dead Poet Society саме Dead Poet Society. Музиканти свідомо намагалися менше думати про те, “як повинна звучати хороша пісня”, і більше довіряти безпосередній емоційній реакції.

Це важлива відмінність від попередніх альбомів. Underkofler критично оцінював власний підхід до написання матеріалу для “-!-” та “Fission”, де гурт іноді надто багато аналізував, як має звучати пісня. На “Monarch” головним принципом стало “відчувати, а вже потім думати”.

Через це платівка звучить менш відполіровано емоційно, навіть якщо її продакшн залишається дуже продуманим. У музиці відчувається образ людини, яка поступово знімає із себе всі соціальні ролі та намагається зрозуміти, що залишиться після цього.

Особистий вимір

“Monarch” значною мірою народився з образи та втрат.

Учасники гурту говорили про спільне відчуття resentment — образи, яка накопичується і з часом стає майже самостійною емоцією. Окремі композиції звертаються до зруйнованих стосунків, залежності, самотності та нездатності знайти своє місце.

Для Jack Underkofler особливо важливою стала смерть його матері. В інтерв’ю він говорив про складність відкрито писати про втрату та вразливість, особливо в чоловічому середовищі, де демонстрація емоцій досі часто сприймається як слабкість.

Тому “Monarch” не є концептуальним альбомом у традиційному сенсі. Це радше колекція пов’язаних між собою психологічних станів, які поступово складаються в один портрет.

Створення та продакшн

Продюсером “Monarch” став Paul Meany, фронтмен Mutemath, відомий також роботою з Twenty One Pilots, Pierce The Veil та YUNGBLUD. За мікс відповідав володар Grammy Adam Hawkins, який працював, зокрема, з Turnstile та Twenty One Pilots. Запис проходив у Valley View Studios та The Park у Лос-Анджелесі.

Співпраця з Meany виявилася важливою для нового підходу гурту. Underkofler розповідав, що під час роботи над “Lost” продюсер допоміг зберегти первинне бачення композиції, замість того щоб перетворити її на більш очевидний і “правильний” rock-хіт.

У результаті “Monarch” звучить одночасно сирим і дуже деталізованим. Бас часто працює як фізична сила, гітари мають незвичну мікротональну нестабільність, а вокал Underkofler може бути майже шепотом, високим фальцетом, криком або приглушеним речитативом.

Особливо важливий їхній характерний fretless seven-string guitar, який дозволяє отримувати нестандартні ковзання між нотами та створює відчуття музичної “нестабільності”. Саме цей інструмент The Soundboard назвав одним із головних секретів унікальності Dead Poet Society.

Трек за треком

1. “Hollywood On Fire” — 3:37

Альбом відкривається дуже незвично.

Початок майже нагадує моторошну театральну сцену: високий, нестабільний вокал Underkofler звучить поверх дивних гітарних текстур, після чого композиція поступово перетворюється на важкий rock-трек із масивним басом та ударними.

Назва “Hollywood On Fire” може сприйматися як метафора руйнування створеного образу — світу, у якому всі грають певні ролі. Це добре відповідає загальній ідеї “Monarch”: знищити красиву оболонку, щоб побачити, що під нею.

Кульмінація композиції навмисно затримується, через що трек створює постійне відчуття тривоги. VISIONS порівнював його театральність із ранніми Muse, тоді як інші рецензенти відзначали майже кінематографічну атмосферу вступу.

2. “Roach” — 2:41

Якщо перша композиція повільно затягує слухача у світ альбому, “Roach” одразу переходить до агресії.

Пісня побудована на механічному ритмі ударних, низько налаштованій гітарі та басі. Вокал Underkofler місцями переходить майже в речитатив, створюючи відчуття конфронтації.

Центральна емоція композиції — образа. Сам гурт описував її дуже просто: “resent”. Це не вибухова лють, а гнів, який довго накопичувався і зрештою став токсичною частиною свідомості.

За звучанням “Roach” нагадує гібрид alternative rock, industrial та hip-hop rhythm, але завдяки характерній гітарі Dead Poet Society залишається абсолютно впізнаваним.

3. “Die If You Don’t” — 3:13

“Die If You Don’t” повертає мелодійність, але не зменшує напруження.

Це одна з композицій, де особливо добре працює контраст між красивою мелодією та дискомфортною атмосферою. Гітара постійно змінює форму, а ритм ніби відмовляється дати пісні повністю стабілізуватися.

Емоційно це пісня про страх втратити людину та залежність від її присутності. Фраза в назві звучить як крайня форма емоційної залежності: якщо ти більше не потрібен, то що залишається від стосунків?

The Soundboard відзначає саме цю здатність композиції створювати відчуття постійної паніки, а інші оглядачі підкреслюють її дивне поєднання мелодійності та загрози.

4. “Sinner Systems” — 3:26

“Sinner Systems” продовжує темну атмосферу “Roach”, але робить її більш сексуальною та декадентською.

Пісня розповідає про надмірність, сексуальні імпульси та різні способи втечі від реальності. Її низький, майже фізичний groove робить композицію однією з найбільш “тілесних” на альбомі.

Особливо цікаве завершення: музика поступово відступає, залишаючи електронні та атмосферні звуки. Це створює відчуття, ніби після короткочасного задоволення залишається лише порожнеча.

Саме “Sinner Systems” добре показує головний принцип “Monarch”: привабливе та відразливе можуть існувати одночасно.

5. “Lost” — 3:25

Після кількох важких композицій “Lost” стає одним із перших моментів відносного спокою.

Це пісня про самотність та відчуття, що всі навколо вже знайшли своє місце, а ти залишився десь осторонь. Вона значно більш відкрита емоційно, ніж попередні композиції.

Музика поступово нарощує напругу, але не перетворюється на очевидний stadium-rock приспів. Саме ця стриманість робить композицію переконливою.

Underkofler окремо розповідав про важливість збереження первинної демоверсії “Lost” під час роботи з Paul Meany. У результаті композиція зберегла свою початкову емоційну форму.

6. “Cold” — 3:23

“Cold” була одним із ключових синглів перед виходом альбому і фактично сформулювала одну з головних тем “Monarch”.

Пісня присвячена тому, як люди постійно грають соціальні ролі, намагаються отримати схвалення та змінюють себе заради прийняття. Зрештою людина може настільки звикнути до цієї маски, що перестає розуміти, ким була спочатку.

Will Goodroad пояснював, що композиція говорить саме про цей процес — втрату зв’язку зі своїми справжніми бажаннями та переконаннями.

Музично “Cold” поєднує важкий groove, атмосферний вокал та великий приспів. Саме ця композиція добре демонструє здатність Dead Poet Society залишатися доступними навіть тоді, коли музика стає похмурішою.

7. “Psalm 136” — 4:11

Одна з найемоційно важких композицій альбому.

Назва відсилає до 136-го псалма, відомого також як “Великий Галел”. Однак Dead Poet Society використовують біблійний текст як основу для дуже особистого роздуму про віру, смерть і втрату.

Центральний парадокс композиції полягає в зіткненні релігійної ідеї любові Бога з особистим болем людини, яка пережила втрату. У тексті виникає питання: як зберігати віру в доброту світу, якщо він може забрати найдорожчих людей?

Музично це один із найбільш масштабних треків альбому. Рецензенти особливо відзначають вокал Underkofler та поступове нарощування напруги.

8. “Dead On The Inside” — 3:46

Після філософського “Psalm 136” гурт знову повертається до фізичної важкості.

“Dead On The Inside” — одна з найбільш концертних композицій “Monarch”. Ритм тут набагато прямолінійніший, а приспів легко запам’ятовується.

Але за важким звучанням приховується тема емоційного омертвіння — стану, коли людина вже не відчуває колишніх емоцій і лише продовжує функціонувати за інерцією.

Композиція добре працює як контраст до “Psalm 136”: там герой ставить питання про смерть і віру, тут він уже описує стан, у якому частина його самого ніби померла.

9. “Miami For The Weekend” — 3:24

Один із найбільш нетипових треків платівки.

Замість важкого groove гурт використовує більш punk-rock орієнтований риф, енергійний ритм і значно прямолінійнішу структуру. Саме тому композиція особливо виділяється серед похмурого матеріалу.

Але текст не настільки безтурботний, як може здатися з назви. За зовнішньою енергією ховається тема образи та бажання втекти від ситуації, яка стала нестерпною.

Саме “Miami For The Weekend” демонструє, що Dead Poet Society не хочуть, щоб “Monarch” перетворився на суцільний похмурий sludge. Це короткий спалах енергії перед фінальною частиною платівки.

10. “Get Hot” — 2:46

“Get Hot” повертає альбом до більш традиційного rock-звучання.

Це коротка, ритмічна композиція, у якій Dead Poet Society використовують groove як головний інструмент. Гітара звучить важко, але композиція залишається рухливою та майже танцювальною.

Трек добре працює саме через свою компактність. Після психологічно важких композицій він не намагається ще раз усе пояснити, а просто передає енергію.

11. “The Park” — 2:53

“The Park” — один із найбільш тривожних треків альбому.

Композиція починається майже психоделічно, після чого поступово перетворюється на важкий, нервовий rock-трек. Особливо важливу роль відіграє бас Dylan Brenner.

У цьому треку є щось майже сюрреалістичне. Він не розповідає історію традиційним способом, а створює відчуття небезпеки, ніби слухач опинився в місці, яке зовні виглядає звичайним, але щось у ньому категорично неправильне.

Саме тому “The Park” часто згадується серед найцікавіших експериментів “Monarch”.

12. “The Art Of Suffering” — 4:18

Фінальна композиція — одна з найбільш незвичайних на альбомі.

Замість великого фінального вибуху Dead Poet Society поступово сповільнюють емоційний рух. Синтезатор, гітара та вокал створюють атмосферу виснаження після всього пережитого.

Назва “The Art Of Suffering” фактично підсумовує весь альбом: страждання тут не романтизується, але стає способом краще зрозуміти себе.

Композиція поступово нарощує напругу, але не дає класичної рок-кульмінації. Вона радше тліє, залишаючи слухача наодинці з думками. Саме через це фінал відчувається не як крапка, а як стан після завершення всіх конфліктів.

Сприйняття критиками

Реакція на “Monarch” переважно дуже позитивна, хоча критики по-різному сприймають його незвичну структуру.

The Soundboard назвав його найкращим альбомом Dead Poet Society, особливо відзначивши унікальне поєднання fretless seven-string guitar, низько налаштованих рифів і майже мікротональної нестабільності. На думку рецензента, гурт фактично створив власну територію всередині сучасного alternative та hard rock.

VISIONS оцінив альбом у 9/12, підкресливши його темніший характер. На думку видання, якщо раніше Dead Poet Society могли приховувати внутрішні проблеми за гімнічним alternative rock, то на “Monarch” вони дозволили гніву та смутку безпосередньо зіткнутися один з одним.

Reflections of Darkness був ще прихильнішим і поставив 10/10, особливо відзначивши психоделічні та атмосферні елементи, різноманітність кожної композиції та здатність альбому постійно дивувати.

Crucial Rhythm також високо оцінив платівку, наголошуючи, що “Monarch” не намагається повторити попередні успіхи, а прагне дістатися емоційного ядра Dead Poet Society.

Водночас PowerMetal.de був значно стриманішим і поставив 7/10, вважаючи новий матеріал менш безпосереднім і менш захопливим, ніж “Fission”.

Отже, основна суперечка навколо альбому полягає у його темпі та експериментальності. Для одних це найсміливіший і найцікавіший Dead Poet Society, для інших — надто важка та менш доступна версія гурту.

Реакція слухачів

Слухачі також переважно реагують позитивно, але “Monarch” вимагає більше часу, ніж попередні альбоми.

У фанатських обговореннях багато слухачів відзначають, що альбом повністю “розкривається” лише після кількох прослуховувань. Серед фаворитів часто згадуються “Psalm 136”, “Get Hot”, “The Art of Suffering”, “Dead On The Inside”, “Lost” та “Die If You Don’t”.

Водночас частина слухачів критикує надмірну обробку вокалу та деякі звукові ефекти, вважаючи їх занадто нав’язливими. Інші, навпаки, називають саме цю експериментальність головною перевагою платівки.

Це добре відповідає загальній природі “Monarch”: альбом навряд чи сподобається всім з першого прослуховування, але він явно розрахований на те, щоб повертатися до нього.

Місце в дискографії

“Monarch” — важливий момент у розвитку Dead Poet Society.

“-!-” був альбомом, на якому гурт заявив про себе та сформував власну мову. “Fission” зробив цю мову доступнішою, масштабнішою та мелодійнішою.

“Monarch” рухається у протилежному напрямку.

Гурт не прагне бути максимально зручним для слухача. Навпаки, він бере знайомі елементи — гітару, groove, великий вокал, альтернативний rock — і деформує їх. Рифи стають важчими, композиції менш передбачуваними, а тексти значно більш особистими.

Тому “Monarch” можна сприймати як момент, коли Dead Poet Society перестають шукати власне звучання і починають повністю ним володіти.

Кому сподобається “Monarch”

Альбом варто рекомендувати слухачам Muse, Nothing But Thieves, Highly Suspect, Royal Blood, Deftones, Badflower та Twenty One Pilots — особливо тим, хто любить їхню більш похмуру й експериментальну сторону.

Він також підійде прихильникам сучасного alternative metal та прогресивного hard rock, які не бояться нестандартних структур, низьких строїв і незвичних вокальних прийомів.

А от якщо вам подобається максимально прямолінійний рок із чіткими куплетами, приспівами та очевидними кульмінаціями, “Monarch” може здатися складним. Це альбом, який часто навмисно не дає слухачеві того моменту, якого він очікує.

Висновок

“Monarch” — мабуть, найсміливіший альбом Dead Poet Society на сьогодні.

Гурт не став просто робити ще один варіант “Fission”. Навпаки, музиканти дозволили своїм пісням стати важчими, дивнішими, темнішими та менш передбачуваними. Особливо вражає робота з гітарами: fretless-інструменти створюють характерний звук, який практично неможливо сплутати з іншими сучасними rock-гуртами.

Але головна сила “Monarch” — не в технічних експериментах. Вона в емоційній чесності.

Dead Poet Society говорять про образу, залежність, втрату, смерть, самотність, віру, сексуальність та необхідність прийняти власну недосконалість. Вони не намагаються перетворити ці теми на красиві rock-метафори. Навпаки, музика часто спеціально робить їх незручними.

Саме тому “Monarch” може спершу здатися дивним або навіть хаотичним. Але поступово стає зрозуміло, що цей хаос є частиною задуму. Це музика про стан людини, яка більше не хоче контролювати кожну емоцію — і нарешті дозволяє собі просто відчути її.

У результаті Dead Poet Society створили один із найцікавіших альтернативних rock-альбомів 2026 року — не обов’язково найпростіший для слухання, але такий, що має власне обличчя й залишається в пам’яті після завершення останнього треку.

Схоже звучання та що послухати далі

Звучання “Monarch” важко звести до одного жанру. В основі залишається alternative rock, але низько налаштовані гітари, агресивний groove та експериментальний продакшн часто наближають його до alternative metal. Водночас у музиці залишаються психоделія, electronic textures, punk та навіть hip-hop-впливи.

Головна спільна риса з іншими подібними гуртами — контраст між доступною мелодією та дискомфортною атмосферою. Dead Poet Society можуть створити приспів, який легко запам’ятовується, а потім зруйнувати його дивним рифом або нестандартним ритмом.

Якщо вам сподобався “Monarch”, варто рухатися не лише в бік гуртів із таким самим жанровим ярликом, а до музики, яка використовує rock як основу для психологічної та звукової експериментальності.

Highly Suspect — “The Midnight Demon Club” (2022)

Nothing But Thieves — “Dead Club City” (2023)

Muse — “Absolution” (2003)