asauldm | Music

«Stray Dogs» — п’ятий студійний альбом британського рок-гурту Nothing But Thieves, який вийшов 25 вересня 2026 року на RCA Records / Sony Music. Платівка стала продовженням «Dead Club City» (2023), але водночас помітно змінила напрямок гурту: замість футуристичної концептуальності попередньої роботи Nothing But Thieves повернулися до більш органічного, гітарного та живого звучання.

Альбом містить 12 композицій і триває приблизно 43 хвилини 50 секунд. Його основою стали теми приналежності, дружби, спільноти, людського зв’язку та пошуку «своїх людей».

Nothing But Thieves

Nothing But Thieves — британський альтернативний рок-гурт із Саутенда, заснований у 2012 році. До складу гурту входять Conor Mason (вокал), Joe Langridge-Brown і Dom Craik (гітари), Philip Blake (бас) та James Price (ударні). Гурт привернув увагу поєднанням потужного альтернативного року, інді-року, електроніки та масштабних мелодій, а особливо — широким вокальним діапазоном Conor Mason.

Перший однойменний альбом «Nothing But Thieves» вийшов у 2015 році, після чого гурт закріпив популярність завдяки альбомам «Broken Machine» (2017), «Moral Panic» (2020) та концептуальному «Dead Club City» (2023). Їхня музика поступово еволюціонувала від гітарного альтернативного року до більш експериментального поєднання року, поп-мелодій, електроніки та важчих елементів. Важливе місце у творчості гурту займають теми самотності, стосунків, суспільних змін, технологій та пошуку власного місця у світі.

Повернення до витоків

Після концептуального та значно більш електронного «Dead Club City» Nothing But Thieves вирішили зробити наступний альбом менш залежним від програмування та студійних нашарувань. Для цього гурт повернувся до Angelic Studios — тієї самої студії, де у 2015 році записував свій дебютний альбом «Nothing But Thieves».

Повернення було не лише символічним. За словами музикантів, вони хотіли знову відчути себе гуртом, який грає разом у кімнаті, а не просто створює окремі студійні партії. Матеріал писався протягом приблизно п’яти місяців спільної роботи, що відрізняло цей процес від попередніх років, коли ідеї часто формувалися під час гастролей.

Продюсером альбому виступив гітарист Dom Craik, для якого ця робота стала можливістю отримати значно більший контроль над усім виробничим процесом. Записом займався Mark Rankin, мікшуванням — Rich Costey, а мастеринг виконав Robin Schmidt.

Однією з головних цілей було передати енергію концертів Nothing But Thieves. Саме тому «Stray Dogs» часто звучить ширше, грубіше й менш стерильно, ніж «Dead Club City».

Про що «Stray Dogs»

Назва альбому є метафорою людей, які не обов’язково вписуються у звичні рамки, але знаходять власну спільноту.

Для Nothing But Thieves це поняття має дуже конкретне значення. «Stray Dogs» присвячений людям, які сформували світ гурту протягом останнього десятиліття: друзям, сім’ям, команді, концертному персоналу та слухачам.

Сам гурт описував платівку як історію про пошук своїх людей, єдність і зв’язок через живу музику.

При цьому альбом не є суто позитивною історією про дружбу. У ньому багато роздумів про самотність, маскулінність, залежність від технологій, потребу в любові, страх втратити зв’язок з іншими людьми та спроби зрозуміти себе.

Цікаво, що навіть композиція «AI.Jesus» не перетворює альбом на технологічну антиутопію. Швидше, тема штучного інтелекту використовується як спосіб поговорити про людську залежність, віру та бажання передати відповідальність чомусь зовнішньому.

Трек за треком

1. «Stray Dogs» — 5:23

Заголовна композиція одразу демонструє новий напрямок гурту.

Пісня починається поступово, із напруженої гітарної атмосфери, після чого композиція переходить у потужний альтернативний рок. Тут поєднуються важкі гітари, електронні деталі та характерний для Conor Mason високий вокал.

«Stray Dogs» розповідає про людей, які почуваються чужими, але знаходять одне одного. У цьому контексті «безпритульні собаки» — не буквально самотні тварини, а своєрідна метафора аутсайдерів, які формують власну зграю.

Це своєрідний маніфест альбому: не обов’язково вписуватися в чужі правила, якщо можна знайти власне коло людей.

2. «Testosterone» — 2:50

Одна з найкоротших і найагресивніших композицій платівки.

Пісня звертається до теми маскулінності та того, як суспільні уявлення про «справжню мужність» можуть впливати на поведінку людини.

Музично Nothing But Thieves роблять композицію максимально прямолінійною: потужний ритм, гітарний драйв і короткий, чіпкий приспів.

3. «Evolution» — 3:47

«Evolution» стала одним із головних синглів альбому та демонструє більш світлу сторону «Stray Dogs».

Композиція поєднує альтернативний рок із великим мелодійним приспівом. Вона звучить масштабно, але при цьому залишається значно більш «живою», ніж багато матеріалу з «Dead Club City».

Текст можна сприймати як роздуми про зміни — особисті та колективні. Еволюція тут не обов’язково означає прогрес у технологічному сенсі; це постійний процес перетворення людини та її стосунків з іншими.

4. «Death in the Backseat» — 3:14

Темніша композиція, побудована на відчутті руху та прихованої небезпеки.

Назва створює образ ситуації, коли минуле або страх буквально «сидять на задньому сидінні» та продовжують впливати на людину, навіть якщо вона намагається рухатися вперед.

Порівняно з «Evolution» композиція звучить нервовіше та компактніше.

5. «#5» — 4:06

Одна з найбільш особистих пісень альбому.

У центрі — дистанція між людьми, амбіції та відчуття, що навіть сильна прихильність не завжди здатна подолати обставини.

Мелодія поступово розгортається, а вокал Conor Mason залишається головним емоційним центром композиції.

6. «If You Don’t Have Someone to Love» — 4:06

Одна з ключових пісень платівки з погляду її головної теми.

Назва фактично формулює одну з основних ідей «Stray Dogs»: людина може мати успіх, гроші, популярність або свободу, але без емоційного зв’язку з іншими все це може втрачати сенс.

Музично композиція знаходиться між альтернативним роком та емоційною рок-баладою. Тут гурт робить акцент не стільки на важкості, скільки на атмосфері.

7. «(Archive 76)» — 0:30

Короткий інтерлюд, який працює як своєрідна пауза всередині альбому.

Його тривалість лише 30 секунд, тому це радше атмосферний фрагмент, ніж повноцінна пісня.

Він допомагає змінити емоційний настрій перед другою половиною платівки.

8. «Baby Kool (Evelyn)» — 3:44

Одна з найбільш доступних і мелодійних композицій «Stray Dogs».

У ній Nothing But Thieves демонструють свою здатність створювати пісні, які одночасно працюють як альтернативний рок і як потенційно великий радіохіт.

Композиція має легший характер, але не відмовляється від гітарного фундаменту альбому.

9. «AI.Jesus» — 3:16

Одна з найбільш концептуальних композицій платівки.

Назва поєднує образ штучного інтелекту з релігійною символікою, ставлячи питання про те, чи не починають люди шукати в технологіях нову форму віри та авторитету.

Пісня продовжує технологічну лінію, знайому слухачам Nothing But Thieves після «Moral Panic» і «Dead Club City», але цього разу технології розглядаються через більш особисту перспективу.

10. «I Needed You Then, I Need You Now» — 5:02

Найдовша повноцінна композиція альбому.

Це одна з найбільш емоційних пісень «Stray Dogs», побудована навколо потреби в іншій людині та усвідомлення того, що певні почуття не зникають із часом.

Композиція розвивається поступово, дозволяючи вокалу Mason залишатися в центрі. Додаткову атмосферність створюють струнні партії.

11. «American Confidence» — 3:47

Одна з найважчих композицій альбому.

Тут Nothing But Thieves змішують альтернативний рок із елементами гранжу та nu-metal, створюючи значно більш агресивне звучання.

Попри назву, пісня не сприймається як буквальна політична заява. Швидше, вона використовує образ упевненості, сили та культурних очікувань як матеріал для роздумів про сучасну людину.

Вокал Mason тут особливо контрастує з важким інструментальним фоном.

12. «A Different Kind of Happiness» — 4:06

Фінальна композиція альбому.

Її назва добре підсумовує головну ідею «Stray Dogs»: щастя не обов’язково має виглядати так, як його уявляє суспільство.

Після всіх розмов про самотність, приналежність, технології, любов і пошук себе альбом завершується більш спокійним та емоційним поглядом на те, що насправді може зробити людину щасливою.

Це логічний фінал платівки, яка протягом 43 хвилин постійно повертається до питання людського зв’язку.

Сприйняття критиками

Перші професійні рецензії на «Stray Dogs» загалом позитивні, хоча критики звертають увагу на різні сторони альбому.

Hot Press оцінив платівку на 7/10, відзначивши повернення Nothing But Thieves до більш земного та енергійного звучання. Рецензент особливо виділив «Evolution», «Baby Kool (Evelyn)» та «American Confidence», а також роботу Dom Craik над передачею концертної енергії гурту. (Hot Press — Album Review: Nothing But Thieves, Stray Dogs)

Німецький журнал VISIONS поставив 9/12, назвавши «Stray Dogs» поверненням Nothing But Thieves до Alternative Rock після помітної електронізації «Moral Panic» та домінування синтезаторів на «Dead Club City». (VISIONS — Nothing But Thieves: Stray Dogs)

Full Pelt Music також позитивно оцінив повернення до гітарного звучання та підкреслив, що композиції нового альбому добре пристосовані до великих концертних майданчиків. (Full Pelt Music — Stray Dogs review)

Водночас не всі оцінки були однозначно позитивними. Частина слухачів звернула увагу на нерівномірність матеріалу та на те, що вокал Conor Mason у деяких композиціях здається менш виразним через мікс. Такі зауваження можна зустріти й у перших фанатських обговореннях після релізу.

Висновок

«Stray Dogs» — альбом про повернення до людей, з яких усе починалося.

Nothing But Thieves залишили позаду масштабний футуристичний світ «Dead Club City» та знову поставили в центр п’ять музикантів, гітари, живі барабани, голос Conor Mason і відчуття концертної взаємодії.

При цьому платівка не відмовляється від експериментів. Тут є гранж, електроніка, важкі рокові рифи, поп-мелодії та навіть роздуми про штучний інтелект.

Головна відмінність полягає в тому, що тепер ці елементи працюють не заради створення окремого вигаданого світу, а навколо значно більш особистої теми — пошуку людей, з якими можна відчувати себе на своєму місці.

«Stray Dogs» може сподобатися слухачам, яким близький ранній гітарний Nothing But Thieves, але водночас цікавіший сучасний і експериментальний період гурту. Це альбом про повернення до коріння, яке не означає повернення назад.

Схоже звучання та що послухати далі

«Stray Dogs» поєднує Alternative Rock, Indie Rock, Hard Rock, Grunge та Pop Rock, тому його можна рекомендувати слухачам, яким подобається сучасний рок із сильним вокалом, великими мелодійними приспівами, атмосферними аранжуваннями та періодичними переходами до важчого звучання.

За характером музики та підходом до поєднання мелодійності й експериментів альбом може зацікавити шанувальників Muse, Royal Blood, Biffy Clyro, Architects, Sleep Token, Bad Omens та Bring Me The Horizon. Водночас Nothing But Thieves зберігають власну характерну рису — контраст між емоційним вокалом Conor Mason, гітарною динамікою та сучасною студійною електронікою.

1. Muse — «Will of the People» (2022)

2. Biffy Clyro — «A Celebration of Endings» (2020)

3. Bad Omens — «The Death of Peace of Mind» (2022)