asauldm | Music

Загальна інформація про альбом

«Perfecth» — дев’ятий студійний альбом американського гурту Queens of the Stone Age, який вийшов 30 жовтня 2026 року на лейблі Matador Records. Це перша повноформатна робота колективу після «In Times New Roman…» (2023).

Назва альбому — навмисно спотворене слово perfect («ідеальний»). За задумом фронтмена Джоша Гомма, вона відображає думку, що в реальному житті досконалості не існує, а недоліки та зламані речі можуть бути не менш цінними за бездоганні. Саме ця ідея проходить крізь усі дев’ять композицій.

«Perfecth» помітно відрізняється від найбільш гітарно-орієнтованих робіт Queens of the Stone Age. Тут менше агресивного стоунер-року, а музиканти частіше звертаються до блюзу, психоделії, акустичних аранжувань, оркестрових деталей і неквапливих грувів. Водночас це не просто спокійний або акустичний альбом: напруга, дивакуватість і характерна для гурту ритмічна нестабільність нікуди не зникають.

Queens of the Stone Age

Queens of the Stone Age — американський рок-гурт, заснований Джошем Гоммом у 1996 році в Каліфорнії. Колектив виріс зі сцени пустельного року Палм-Дезерта, але з часом сформував значно ширше звучання, поєднавши стоунер-рок, альтернативний рок, психоделію, блюз і навіть елементи танцювальної музики.

Джош Гомм залишається центральною творчою фігурою гурту. Його характерний низький вокал, нестандартні гітарні рифи та схильність до незвичних ритмічних конструкцій стали основою впізнаваного стилю Queens of the Stone Age.

Дискографія колективу охоплює кілька різних творчих періодів. «Rated R» (2000) та «Songs for the Deaf» (2002) закріпили за гуртом статус одного з найцікавіших представників альтернативного року. «…Like Clockwork» (2013) продемонстрував більш емоційну та меланхолійну сторону Гомма, а «Villains» (2017) додав до звучання танцювальні ритми й помітний вплив продюсера Марка Ронсона. «In Times New Roman…» (2023) повернув частину агресивності та похмурої енергетики ранніх робіт.

На момент виходу «Perfecth» склад гурту включає:

• Джош Гомм — вокал, гітара.
• Трой Ван Левен — гітара, клавішні.
• Майкл Шуман — бас-гітара, вокал.
• Дін Фертіта — гітара, клавішні.
• Джон Теодор — ударні.

У новій роботі музиканти демонструють інший бік творчості Queens of the Stone Age. Замість того щоб постійно підтримувати напругу важкими рифами, вони дозволяють композиціям розвиватися повільніше, залишаючи більше простору для вокалу, атмосфери та деталей аранжування.

Особливості створення альбому

«Perfecth» записували в різних студіях між Новим Орлеаном і Лос-Анджелесом. Продюсерами виступили Джош Гомм і басист Майкл Шуман. Це перший альбом Queens of the Stone Age, повністю спродюсований самими учасниками гурту без запрошених продюсерів.

Одним із головних джерел натхнення стала акустична концертна програма «Alive in the Catacombs», яку Queens of the Stone Age виконали в паризьких катакомбах у 2024 році. Виступ серед підземних поховань, без звичного гучного рок-обладнання, змусив музикантів по-іншому подивитися на власні композиції та можливості аранжування.

Цей досвід вплинув на подальший творчий напрям гурту. У «Perfecth» більше акустичних інструментів, струнних партій, камерних фрагментів і простору між звуками. Водночас альбом не став повністю акустичним: музиканти зберегли важкі гітарні елементи, але тепер вони не обов’язково перебувають на передньому плані.

Важливою концептуальною основою стала японська техніка кінцуґі — мистецтво відновлення розбитого керамічного посуду за допомогою золотого лаку. Замість того щоб приховувати тріщини, майстри підкреслюють їх, перетворюючи пошкодження на частину краси предмета. Ця ідея добре відповідає темам платівки: втратам, недосконалості, відновленню та людським стосункам.

Гомм описував альбом як музичне дослідження різних форм любові — до родини, друзів, партнерів та інших людей. Йдеться не лише про романтичні почуття, а й про ті зв’язки, які можуть одночасно підтримувати людину та завдавати їй болю.

Особливу роль відіграє і життєвий досвід самого фронтмена. Після серйозних проблем зі здоров’ям і екстреної операції у 2024 році його тексти стали більш відвертими та зосередженими на темах часу, смерті, близькості й особистих змін.

Трек за треком

1. «It’s Only Love»

Альбом відкриває одна з найбільш незвичних для Queens of the Stone Age композицій. «It’s Only Love» має меланхолійний, дещо блюзовий характер із неквапливим ритмом, акустичними відтінками та струнними партіями.

Вокал Джоша Гомма звучить стримано й навіть трохи втомлено. Замість звичної іронії та впевненої рок-зіркової подачі він обирає більш вразливу манеру. Композиція поступово розкривається, а струнні додають їй кінематографічності.

За атмосферою пісня нагадує суміш блюзового рок-н-ролу та меланхолійної музики Тома Вейтса. Це незвичний вступ для альбому Queens of the Stone Age, але він одразу налаштовує на більш особистий і споглядальний характер платівки.

2. «Insignificant Other»

«Insignificant Other» — центральна композиція альбому, яку гурт представив як один із головних творчих орієнтирів усієї платівки. Пісня побудована навколо розслабленого, блюзового груву, що нагадує більш легкі та чуттєві моменти «…Like Clockwork».

У центрі композиції — тема відстані між людьми та втрати близькості. Гомм описує відчуття, коли людина, яка колись була цілим світом, раптово зникає з життя. Це не стільки пісня про конкретний розрив, скільки роздуми про порожнечу, яка залишається після важливих стосунків.

Музично композиція розвивається досить вільно. Гітара не намагається постійно привертати увагу, а працює разом із ритм-секцією, створюючи гіпнотичний рух. За інформацією гурту, запис вдало склався вже під час другої спроби, коли музиканти дозволили собі грати природно й залишати більше простору один для одного.

3. «Where The Goth Girls At?»

Назва «Where The Goth Girls At?» може створити враження жартівливої або провокаційної композиції, однак сама пісня має значно більше спільного з меланхолійним альтернативним роком, ніж із пародією на готичну культуру.

Гітарний риф тут прямолінійніший і важчий, ніж у попередніх композиціях. Водночас гурт не повертається до максимально агресивного звучання. Пісня зберігає мелодійність і дещо відсторонену атмосферу, характерну для значної частини «Perfecth».

Композиція також продовжує тему пошуку близькості, яка проходить через альбом. За зовнішньою іронією назви приховується знайоме для Гомма поєднання самотності, бажання та своєрідного гумору.

4. «Mono»

«Mono» — одна з найбільш концептуально цікавих композицій платівки. Її назва відображає не лише емоційний стан героя, а й особливості звукового оформлення: мікс поступово переходить від вузького монофонічного сприйняття до ширшого стереозвучання.

Музика передає відчуття дезорієнтації після розбитого серця. Вокал Гомма звучить майже гіпнотично, а гітарні партії та ритмічні акценти створюють нестабільну атмосферу. Композиція ніби постійно змінює перспективу: окремі фрагменти здаються замкненими й тісними, інші — раптово відкриваються в масштабному аранжуванні.

Це один із найцікавіших експериментів альбому з погляду продакшену. «Mono» демонструє, як Queens of the Stone Age можуть створювати напругу не лише за допомогою важких рифів, а й через роботу з простором, звуком і сприйняттям слухача.

5. «From the Cliff»

Після експериментальної «Mono» гурт переходить до більш камерної композиції. «From the Cliff» побудована навколо акустичних гітар і мелодійної вокальної партії. Її звучання здається простішим і відкритішим, але за цією стриманістю приховується емоційна напруга.

Пісня продовжує загальну тему альбому — складність людських стосунків, крихкість близькості та необхідність приймати власні помилки. Тут немає характерного для ранніх Queens of the Stone Age вибухового гітарного фіналу. Натомість композиція працює завдяки настрою та поступовому розвитку.

«From the Cliff» добре демонструє, наскільки далеко гурт відійшов від традиційного пустельного року. Це радше особиста акустична замальовка, яка створює контраст із більш ритмічними композиціями платівки.

6. «Sunday»

«Sunday» має особливе місце в альбомі, оскільки це переосмислення композиції, пов’язаної з творчістю Іггі Попа та його альбомом «Post Pop Depression» (2016), над яким працювали Джош Гомм і Дін Фертіта.

У новій версії Queens of the Stone Age зберігають характерний рух оригіналу, але подають його крізь власну музичну естетику. Композиція вирізняється виразним ритмом, психоделічними відтінками та відчутною театральністю.

На тлі більш стриманих пісень альбому «Sunday» звучить особливо енергійно. Тут є той самий рухливий рок-н-рольний характер, який нагадує про здатність гурту створювати музику з майже танцювальною ритмікою.

Це одна з композицій, що найкраще поєднує новий напрям «Perfecth» із попереднім творчим досвідом Гомма.

7. «Easy Street»

«Easy Street» — один із найважливіших синглів альбому та композиція, яка добре передає його загальний настрій. Пісня має легкий, меланхолійний характер, а її аранжування побудоване на невимушеному ритмі, гітарних деталях і делікатних клавішних партіях.

За зовнішньою простотою приховується неоднозначний емоційний зміст. Гомм співає про людину, яка намагається переконати себе, що змінилася і залишила минуле позаду. Проте в цій спокійній манері відчувається певна втома та сумнів.

Музично «Easy Street» демонструє більш м’яку сторону Queens of the Stone Age. У ній можна почути відгомін Лу Ріда та меланхолійного американського рок-н-ролу, а легкі психоделічні деталі додають композиції характерного для гурту відчуття дивакуватості.

8. «Phantom Limb»

«Phantom Limb» — одна з найбільш емоційних композицій «Perfecth». Її назва відсилає до фантомного болю — відчуття, коли людина продовжує переживати присутність того, чого вже немає.

Музично пісня поєднує акустичну меланхолію з більш традиційним для Queens of the Stone Age ритмічним малюнком. Вокал Гомма звучить особливо вразливо, а повторювані гітарні фрази створюють відчуття невідступної думки, від якої неможливо позбутися.

Критики звернули увагу на схожість атмосфери композиції з творчістю Марка Ланегана. Це особливо символічно з огляду на багаторічну дружбу та музичну співпрацю Ланегана з Гоммом. У «Phantom Limb» відчувається не стільки пряме наслідування, скільки спорідненість із похмурою, акустичною стороною альтернативного року.

9. «Run Away From the Mob»

Фінальна композиція «Run Away From the Mob» підсумовує основні теми альбому та повертає слухача до більш виразної рокової енергії.

У тексті Гомм звертається до атмосфери сучасного суспільства, де люди легко піддаються колективному осуду, агресії та переслідуванню. Назва може сприйматися як метафора спроби втекти від натовпу, який постійно вимагає пояснень, оцінює та засуджує.

Музично композиція розвивається поступово. Спочатку вона зберігає стриманий характер, але ближче до фіналу гурт додає потужності, створюючи масштабну заключну частину з характерною вокальною взаємодією учасників.

Це вдале завершення платівки: після низки особистих і меланхолійних історій Queens of the Stone Age повертаються до колективної енергії, яка завжди була важливою частиною їхньої музики.

Сприйняття критиками та слухачами

Професійні рецензії на «Perfecth» демонструють переважно позитивне ставлення до нового напрямку Queens of the Stone Age, хоча не всі критики однаково сприйняли відхід від звичного гітарного звучання.

NME оцінило альбом на 4 із 5. Оглядач Andrew Trendell назвав його одним із найбільш особистих і сміливих релізів гурту. Особливо відзначено відкритість Гомма, меланхолійний характер композицій та поєднання різних музичних стилів. Водночас рецензент зауважив, що деяким пісням бракує звичної для Queens of the Stone Age гітарної гостроти.

Kerrang! також поставило платівці 4 із 5. Видання підкреслило, що «Perfecth» демонструє неспокійний творчий характер гурту, який навіть на дев’ятому альбомі не бажає зупинятися на перевіреній формулі. Серед особливо цікавих моментів — блюзова «Insignificant Other», меланхолійна «It’s Only Love» та «Phantom Limb».

Consequence оцінило альбом на B+. Рецензія звертає увагу на кінематографічність звучання, психоделічні елементи та повернення до більш особистої лірики. На думку видання, Гомм перетворює власні складні переживання на цілісну музичну історію, у якій поряд із темрявою залишається місце для надії.

AllMusic поставило «Perfecth» 4,5 із 5. Рецензент Neil Z. Yeung охарактеризував його як найбільш невимушену та людяну роботу гурту. Особливо позитивно оцінено зрілий підхід до композицій, стриманість аранжувань і здатність музикантів створювати напругу без постійного використання важких рифів.

Водночас Paste поставило альбому C+. Видання вважає, що найкращі моменти платівки виникають окремими спалахами, а загалом композиціям іноді бракує чіткого фокусу. Серед найвдаліших треків рецензент виділив «It’s Only Love», «Mono» та «Run Away From the Mob».

У слухацьких обговореннях також помітний поділ. Частина давніх шанувальників позитивно сприйняла більш меланхолійний та експериментальний напрям, інші ж сумують за агресивністю «Songs for the Deaf» або «Era Vulgaris». Водночас саме ця зміна звучання стала однією з головних тем обговорення альбому.

Місце в кар’єрі артиста

«Perfecth» можна розглядати як початок нового творчого етапу Queens of the Stone Age. Якщо «In Times New Roman…» був похмурою, нервовою та місцями агресивною роботою, то нова платівка демонструє спробу відійти від постійної боротьби й подивитися на життя з більш спокійної перспективи.

У цьому сенсі альбом має певну спорідненість із «…Like Clockwork» (2013). Обидві роботи звертаються до особистих переживань Гомма, але роблять це різними музичними засобами. «…Like Clockwork» зберігав значну частину характерного альтернативного року гурту, тоді як «Perfecth» частіше використовує акустичні інструменти, блюзові ритми та камерні аранжування.

Також важливою є паралель із «Post Pop Depression» Іггі Попа, у створенні якого брав участь Гомм. Досвід тієї співпраці відчувається в більш театральних, меланхолійних композиціях нового альбому, особливо в «Sunday».

«Perfecth» не є спробою повторити ранній успіх гурту або повернутися до звучання пустельного року. Це робота музикантів, які вже сформували власну музичну мову й тепер можуть дозволити собі сповільнитися, змінити пріоритети та приділити більше уваги емоціям.

Кому сподобається

«Perfecth» насамперед сподобається слухачам, яким близька меланхолійна та експериментальна сторона Queens of the Stone Age. Якщо серед улюблених робіт гурту — «…Like Clockwork» і «Villains», новий альбом може стати одним із найбільш цікавих релізів у їхній дискографії.

Платівка також підійде шанувальникам Іггі Попа, Марка Ланегана, Девіда Бові та Тома Вейтса. Тут є багато спільного з їхнім підходом до музики: блюзова основа, театральність, меланхолійний вокал, незвичні ритмічні рішення та увага до текстів.

Водночас прихильникам важкого стоунер-року, які очікують від Queens of the Stone Age швидких рифів, агресивних гітар і потужної ритм-секції, альбом може здатися надто стриманим. «Perfecth» не відмовляється від рокової енергії, але використовує її значно обережніше.

Це платівка для тих, хто цінує атмосферу, музичні деталі та емоційну глибину не менше, ніж гітарні рифи. Вона найкраще розкривається під час уважного прослуховування від початку до кінця.

Підсумок

«Perfecth» — одна з найбільш особистих і незвичних робіт Queens of the Stone Age. Замість звичного набору важких рифів Джош Гомм і компанія пропонують альбом про любов, втрати, самотність і спроби відновити зв’язки з людьми.

Найсильніші моменти платівки — блюзова «Insignificant Other», експериментальна «Mono», меланхолійна «Phantom Limb» та фінальна «Run Away From the Mob». Вони демонструють, що гурт здатний зберігати власну індивідуальність навіть тоді, коли відмовляється від найбільш упізнаваних музичних прийомів.

Водночас «Perfecth» може розділити аудиторію. Тим, хто очікував повернення до енергії «Songs for the Deaf», новий матеріал може здатися недостатньо важким. Але для слухачів, які цінують розвиток гурту та його готовність експериментувати, це одна з найцікавіших робіт Queens of the Stone Age за останні роки.

Головна цінність альбому — у його людяності. «Perfecth» не намагається приховати недосконалість, а перетворює її на основну тему. І саме тому назва платівки виявляється влучнішою, ніж може здатися на перший погляд.

Схоже звучання та що послухати далі

За настроєм «Perfecth» перебуває на перетині альтернативного року, блюзу, психоделії та меланхолійного артроку. Для пошуку схожого звучання варто звернути увагу не лише на інші альбоми Queens of the Stone Age, а й на роботи музикантів, із якими Джош Гомм співпрацював або чиї творчі підходи відчутно перегукуються з новою платівкою.

Queens of the Stone Age — «…Like Clockwork» (2013)

Iggy Pop — «Post Pop Depression» (2016)

Mark Lanegan — «Bubblegum» (2004)