asauldm | Music

“SIX” — шостий студійний альбом американського рок-гурту Extreme, випущений 9 червня 2023 року на лейблі earMUSIC. Це була перша студійна платівка гурту з новим матеріалом за 15 років після “Saudades de Rock” (2008).

Попри тривалу перерву, Extreme не намагалися просто відтворити звучання кінця 1980-х — початку 1990-х. “SIX” поєднує характерні для гурту hard rock, funk rock, вокальні гармонії та технічну гру Nuno Bettencourt із важчими сучасними рифами, електронними елементами та більш похмурою атмосферою.

Повернення Extreme після 15-річної перерви

“SIX” став результатом надзвичайно довгого процесу створення. За даними Classic Rock, гурт працював над матеріалом приблизно з 2015 року, хоча склад і конкретний набір пісень протягом цього періоду змінювалися. Однією з причин затягування стала активна концертна діяльність Nuno Bettencourt, який багато років виступав як гітарист у концертному складі Rihanna.

До складу Extreme на момент запису входили:

• Gary Cherone — вокал;
• Nuno Bettencourt — гітара, вокал;
• Pat Badger — бас, вокал;
• Kevin Figueiredo — ударні.

Figueiredo був учасником Extreme ще з попереднього студійного альбому “Saudades de Rock”, тому “SIX” не став черговою зміною класичного складу, а радше продовженням сформованої після возз’єднання гурту лінії.

Запис та звучання

“SIX” записували у домашній студії Nuno Bettencourt у Лос-Анджелесі, а сам Bettencourt виступив продюсером альбому.

Музиканти свідомо зробили платівку різноманітною. Nuno описував її як сучасний Extreme — альбом, який можна слухати від початку до кінця як цілісну подорож.

І справді, “SIX” постійно змінює настрій. Поруч із важкими композиціями на кшталт “Rise” та “Banshee” розташовані акустичні та напівакустичні пісні “Other Side of the Rainbow”, “Small Town Beautiful” і “Hurricane”.

У звучанні також з’являються електронні та індустріальні елементи, особливо помітні у “Thicker Than Blood” і “The Mask”.

Вплив Eddie Van Halen

Одним із важливих поштовхів для музичної концепції “SIX” стала смерть Eddie Van Halen у 2020 році.

Nuno Bettencourt розповідав, що ця подія сильно на нього вплинула. Він не вважав себе людиною, яка повинна буквально зайняти місце Van Halen, але відчув відповідальність за те, щоб підтримувати інтерес до віртуозної гітарної гри.

Саме тому на “SIX” особливо багато уваги приділено гітарі. Найяскравіший приклад — соло в “Rise”, яке стало одним із найбільш обговорюваних гітарних моментів альбому.

Водночас Bettencourt не намагався зробити копію Eddie Van Halen. Вплив проявляється радше у ставленні до інструмента: гітара тут є не просто супроводом, а одним із головних голосів композиції.

Треклист та головні пісні

1. “Rise”

Альбом відкривається одним із найагресивніших треків Extreme.

“Rise” починається з важкого рифу, після чого композиція переходить у масштабний hard rock із надзвичайно технічним гітарним соло Bettencourt.

За словами Gary Cherone, текст пісні є попередженням про злет і падіння слави. Успіх може здаватися привабливим, але популярність здатна так само швидко зруйнувати людину.

Саме гітарне соло стало головною подією навколо пісні ще до виходу альбому. Його активно розбирали гітаристи та музичні блогери, а композиція одразу сформувала уявлення про те, наскільки важким буде новий Extreme.

2. “#Rebel”

Потужний hard rock-трек із великим приспівом і характерними вокальними гармоніями Extreme.

У пісні добре чути поєднання класичного гітарного звучання гурту з сучаснішою ритмічною секцією. Після “Rise” вона підтримує агресивний старт альбому.

3. “Banshee”

Одна з найважчих композицій “SIX”.

“Banshee” побудована навколо масивного, зниженого рифу та надзвичайно енергійної ритм-секції. При цьому Extreme не відмовляються від мелодійності — вокальна лінія Gary Cherone залишається легко впізнаваною.

Classic Rock порівнював енергію пісні з важкими роботами гурту та відзначав її як один із треків, які демонструють, що “SIX” далеко не обмежується знаменитою баладною стороною Extreme.

4. “Other Side of the Rainbow”

Композиція різко змінює настрій після важких перших треків.

Це мелодійна, переважно акустична пісня з великим емоційним приспівом і характерною для Extreme романтичною атмосферою.

Саме такі композиції нагадують про іншу важливу сторону гурту — здатність поєднувати технічну рок-музику з дуже доступними мелодіями.

5. “Small Town Beautiful”

Ще одна акустична та мелодійна композиція.

Пісня починається з акустичної гітари, а вокал Cherone поступово переходить від камерного звучання до масштабнішої вокальної лінії.

У ній добре проявляється контраст між двома Extreme: технічним рок-гуртом із віртуозним гітаристом і колективом, який чудово працює з простими мелодіями та багатоголоссям.

6. “The Mask”

Один із найбільш незвичайних треків альбому.

“The Mask” має темніший та індустріальний характер, а її пульсуючий ритм суттєво відрізняється від традиційного hard rock Extreme.

Це один із прикладів того, як гурт на “SIX” намагався додати сучасні елементи до своєї перевіреної формули.

7. “Thicker Than Blood”

Композиція продовжує експерименти з електронікою та важчим звучанням.

Гітарні партії тут працюють разом із сучасними ритмічними ефектами, створюючи більш похмуру атмосферу, ніж у класичних записах Extreme.

8. “Save Me”

“Save Me” повертає альбом до більш традиційного мелодійного hard rock.

У композиції поєднуються потужний вокал Cherone, гітарні партії Bettencourt і великі вокальні гармонії. Пісня демонструє, що після експериментів Extreme легко повертаються до власної класичної формули.

9. “Hurricane”

Одна з найспокійніших композицій альбому.

“Hurricane” побудована навколо акустичної гітари та мелодії, а Nuno демонструє не лише швидкісну техніку, а й здатність працювати з тонкими акустичними партіями.

Classic Rock назвав її делікатною композицією, яка створює важливий контраст із важкими піснями альбому.

10. “X Out”

Один із центральних треків “SIX” і один із найпомітніших прикладів сучасного Extreme.

“X Out” поєднує важкий риф, масштабну мелодію та атмосферні елементи. Пісня демонструє, що гурт після 15-річної перерви не просто повернувся до свого минулого, а спробував розширити власну звукову палітру.

Classic Rock назвав “X Out” одним із найсильніших треків платівки.

11. “Beautiful Girls”

Найбільш легка та грайлива композиція другої половини альбому.

У ній Extreme повертаються до свого більш поп-орієнтованого боку. Саме цей трек частина критиків сприймала як один із менш переконливих моментів платівки.

Водночас композиція добре показує широту стилістичного діапазону “SIX”.

12. “Here’s to the Losers”

Фінальний трек альбому.

Назва — своєрідний тост за людей, які не стали переможцями у традиційному розумінні. Після масштабного та технічного матеріалу попередніх композицій фінал звучить більш людяно й безпосередньо.

Композиція також підкреслює одну з головних рис Extreme: навіть після важких рок-пісень гурт може завершити альбом мелодією, гармоніями та емоційним вокалом.

Що змінилося у звучанні Extreme

“SIX” не є спробою повернути Extreme у 1980-ті.

Порівняно з класичними альбомами гурту тут:

• менше акценту на традиційному funk rock;
• більше важких гітарних рифів;
• сучасніше продакшн-звучання;
• більше вокальних гармоній;
• присутні електронні та індустріальні елементи;
• значна увага приділена технічній грі Nuno Bettencourt;
• водночас збережені акустичні балади та мелодійність.

Louder / Classic Rock описав цей підхід як поєднання яскравого hard rock із поп- та металевими елементами, причому гурт не втрачає власної ідентичності.

Сприйняття критиками

“SIX” загалом отримав позитивну реакцію музичної преси.

Classic Rock особливо позитивно оцінив повернення Extreme після 15-річної перерви, назвавши альбом тріумфальним. Рецензія підкреслювала різноманітність матеріалу — від важких “Banshee” та “X Out” до мелодійних “Hurricane” і “Other Side of the Rainbow”.

AllMusic відзначив енергійність та винахідливість платівки, звернувши увагу на поєднання funk-відтінків, hard rock, акустичних балад та характерної для Extreme музичної майстерності.

Сайт Extreme також опублікував позитивні огляди, у яких особливо наголошувалося на гітарній роботі Bettencourt, вокальних гармоніях і різноманітності альбому.

Водночас не всі слухачі сприйняли “SIX” однозначно. Частина давніх фанатів очікувала більшого повернення до звучання “Extreme II: Pornograffitti” або “III Sides to Every Story”, тоді як інші позитивно сприйняли саме сучасніший і важчий підхід.

На AllMusic користувацькі відгуки демонструють цю різницю: одні слухачі називали платівку одним із найкращих hard rock-релізів XXI століття, тоді як інші вважали матеріал нерівним і недостатньо сильним порівняно з класикою Extreme.

Кому сподобається “SIX”

“SIX” варто звернути увагу шанувальникам класичного hard rock, guitar-driven rock, funk rock і melodic heavy metal, особливо тим, кому цікава технічна гітара та сильний вокал.

Платівка також може зацікавити прихильників Nuno Bettencourt, оскільки гітарна робота є одним із її головних елементів. Водночас альбом не перетворюється на демонстрацію техніки заради техніки: соло, рифи та акустичні партії постійно працюють на структуру композицій.

Головна особливість “SIX” — поєднання класичного Extreme із сучаснішим, важчим звучанням. Після 15-річної студійної паузи гурт повернувся не з ностальгійною копією власного минулого, а з альбомом, у якому одночасно присутні важкий hard rock, мелодійні балади, вокальні гармонії, funk-відтінки та гітарна віртуозність Nuno Bettencourt.