asauldm | Music

“The Mountain” — дев’ятий студійний альбом британського віртуального гурту Gorillaz, створеного Damon Albarn та художником Jamie Hewlett. Платівка вийшла 27 лютого 2026 року на власному лейблі Kong і стала першою повноформатною роботою Gorillaz після “Cracker Island” (2023). Альбом містить 15 композицій і триває приблизно 66 хвилин.

“The Mountain” став одним із найбільш масштабних і концептуально цілісних проєктів Gorillaz. Якщо частина попередніх релізів гурту часто сприймалася як колекція окремих синглів із численними запрошеними артистами, цього разу композиції об’єднані спільними темами смерті, втрати, пам’яті, духовного пошуку, прийняття та нового життя.

Особливе місце в альбомі займає Індія. Albarn і Hewlett подорожували країною, працюючи з місцевими музикантами та досліджуючи індійську культуру, музику й духовні традиції. Саме ці подорожі значною мірою сформували атмосферу платівки.

Історія створення “The Mountain”

Ідея нового альбому виникла під час подорожей Damon Albarn та Jamie Hewlett Індією. Спочатку творці Gorillaz планували своєрідну серію «індійських одісей», однак особисті події повністю змінили напрямок роботи.

Протягом приблизно десяти днів обоє втратили своїх батьків. Для Albarn друга подорож до Індії фактично перетворилася на паломництво, пов’язане з переживанням смерті батька. Він навіть розвіяв його прах у Ганзі. Цей досвід став емоційною основою майбутнього альбому.

Pitchfork описує “The Mountain” як своєрідний пам’ятник горю, Індії та архівній пам’яті. Видання зазначає, що після смерті батьків подорож Albarn і Hewlett набула зовсім іншого, значно більш особистого значення. (Pitchfork)

Таким чином, “The Mountain” не є альбомом про смерть виключно в негативному сенсі. Навпаки, Gorillaz розглядають смерть як частину циклу існування — завершення одного стану та можливість переходу до іншого.

Це значною мірою відрізняє платівку від багатьох попередніх робіт гурту, де домінували політична сатира, антиутопія, екологічні проблеми або критика сучасного суспільства.

Індійський вплив

Індійська музика стала однією з головних складових звучання “The Mountain”.

У роботі над альбомом брали участь Anoushka Shankar, Amaan Ali Bangash, Ayaan Ali Bangash, Ajay Prasanna, Asha Puthli та легендарна індійська співачка Asha Bhosle.

У результаті традиційні інструменти — ситар, сарод, бансурі та різноманітна перкусія — органічно поєднуються із синтезаторами, електронними ритмами, хіп-хопом, психоделікою та характерною для Gorillaz поп-мелодикою.

На відкривальному треку “The Mountain” звучання індійських інструментів одразу задає тон усьому альбому. Ситар Anoushka Shankar, сарод Amaan та Ayaan Ali Bangash і бансурі Ajay Prasanna створюють масштабну, майже кінематографічну композицію.

NME відзначає, що альбом використовує музику різних культур не просто як декоративний елемент: Gorillaz перетворюють її на частину духовної подорожі платівки. (NME)

Музична концепція

“The Mountain” звучить як одна з найбільш еклектичних робіт Gorillaz, але водночас — як одна з найбільш цілісних.

У межах одного альбому гурт переходить від:

• індійської класичної музики;
• synth-pop;
• електроніки;
• hip-hop;
• trip-hop;
• psychedelic pop;
• reggae;
• Arabic electronic music;
• dancehall;
• пост-панку;
• альтернативного року.

При цьому Gorillaz використовують різні мови. На альбомі звучать англійська, арабська, гінді, іспанська та йоруба, що додатково підкреслює глобальний характер музичної подорожі.

Однією з найцікавіших особливостей є поєднання живих записів та архівних вокальних матеріалів. У композиціях з’являються голоси артистів, яких уже немає серед живих.

До них належать Dennis Hopper, Bobby Womack, Dave “Trugoy” Jolicoeur, Tony Allen, Proof та Mark E. Smith.

Таким чином, “The Mountain” буквально об’єднує на одному альбомі живих і померлих музикантів — що ідеально відповідає його головній темі.

Продакшн і запис

Альбом створювався в різних локаціях, зокрема у Studio 13 у Лондоні та Девоні, Island City Studios у Мумбаї, а також під час роботи в Індії.

До продакшну були залучені Gorillaz, James Ford, Samuel Egglenton, Remi Kabaka Jr. та Bizarrap. Зведення виконала Marta Salogni, а мастеринг — Heba Kadry.

Цікаво, що деякі вокальні матеріали були записані задовго до створення самого альбому. Наприклад, партія Proof для “The Manifesto” походить із запису, зробленого приблизно 25 років тому.

Цей прийом особливо добре працює концептуально: Gorillaz використовують власний архів як спосіб «повернути» померлих артистів у сучасний музичний контекст.

Огляд пісень

“The Mountain”

Титульна композиція відкриває альбом і відразу вводить слухача у його духовний та музичний світ.

У треку поєднуються індійські класичні інструменти, електроніка та кінематографічна атмосфера. Архівний голос Dennis Hopper додає композиції відчуття стародавньої притчі.

“The Mountain” можна сприймати як метафору життєвого шляху: людина піднімається вгору, долає труднощі, але зрештою повинна прийняти те, що шлях має завершення.

“The Moon Cave”

Якщо “The Mountain” звучить масштабно та піднесено, “The Moon Cave” переносить слухача у більш психоделічний простір.

У композиції зустрічаються Asha Puthli, Black Thought, Jalen Ngonda, а також архівні записи Bobby Womack і Dave Jolicoeur.

Це один із найкращих прикладів того, як Gorillaz поєднують сучасних артистів із голосами минулого, не створюючи відчуття штучності.

“The Happy Dictator”

Разом із Sparks Gorillaz створюють сатиричний поп-трек про політичну владу, інформаційну ізоляцію та бажання людини жити у комфортній ілюзії.

На поверхні композиція звучить весело та майже безтурботно, але її текст значно темніший. Ідея полягає в тому, що диктатура може продавати людям не страх, а комфорт — переконуючи їх, що незнання поганих новин є формою щастя.

The Guardian відзначив цей контраст між веселою музикою та темним змістом як один із сильних моментів альбому.(The Guardian)

“The Hardest Thing”

Одна з емоційних центральних композицій платівки.

У треку використано вокальний матеріал легендарного нігерійського барабанщика Tony Allen, який помер у 2020 році.

Його голос звучить майже як послання з іншого світу, що ідеально відповідає темі альбому.

“The Hardest Thing” розповідає про момент прощання з людиною, яку любиш, але водночас не трактує смерть як абсолютне зникнення.

“Orange County”

Одна з найбільш мелодійних та доступних пісень альбому.

У ній Gorillaz повертаються до класичної поп-структури, але додають електронний продакшн та індійські музичні елементи.

Особливо важливим є вокальний рефрен про те, наскільки важко сказати «прощавай» людині, яку любиш.

Це один із найбільш особистих моментів Damon Albarn на всьому альбомі.

NME називає “Orange County” емоційним центром “The Mountain” і проводить паралель із “On Melancholy Hill” завдяки поєднанню меланхолії та легкої, майже сонячної мелодії.

“The God of Lying”

У цій композиції Gorillaz звертаються до пост-панку та реггі.

Вокал Joe Talbot із IDLES робить пісню значно більш агресивною, а музичний супровід навмисно звучить хаотично.

“The God of Lying” — одна з композицій, де політична та соціальна критика Gorillaz повертається найбільш помітно.

“The Empty Dream Machine”

Композиція поєднує електроніку, психоделіку та хіп-хоп.

У ній беруть участь Black Thought та Johnny Marr, причому гітара Marr додає композиції характерної мелодійності.

Назва “The Empty Dream Machine” натякає на сучасний цифровий світ, у якому мрії, образи та навіть особистість можуть перетворюватися на продукт.

The Guardian звертає увагу на те, що саме тут Gorillaz особливо цікаво працюють із сучасними цифровими та штучно створеними образами.

“The Manifesto”

“The Manifesto” має особливе історичне значення для Gorillaz.

У композиції звучить Proof, учасник D12, який загинув у 2006 році. Його вокал був записаний приблизно чверть століття тому — ще в ранній період Gorillaz.

Репер ніби говорить із минулого, а його голос несподівано органічно вписується в сучасний продакшн.

Це один із найяскравіших прикладів головної ідеї альбому: людина може померти, але її творчість продовжує існувати.

“The Plastic Guru”

У композиції знову з’являються Johnny Marr та Anoushka Shankar.

“The Plastic Guru” продовжує тему духовного пошуку, але робить її більш сучасною та іронічною. Gorillaz стикають традиційну духовність із масовою культурою, споживанням і бажанням отримати прості відповіді на складні питання.

“Delirium”

Одним із найбільш незвичних вокальних моментів альбому є поява покійного Mark E. Smith, фронтмена The Fall.

Його характерний напіврозмовний, сюрреалістичний вокал чудово підходить для треку, який звучить як хаотичний психоделічний кошмар.

“Delirium” демонструє, наскільки далеко Gorillaz готові відійти від стандартної поп-структури.

“Damascus”

Одна з найбільш енергійних композицій “The Mountain”.

У ній зустрічаються сирійський музикант Omar Souleyman та американський репер Yasiin Bey.

Музика поєднує арабську електронну танцювальну традицію з хіп-хопом та синтетичними ритмами Gorillaz.

The Guardian називає “Damascus” прикладом арабського acid house, тоді як інші рецензенти відзначають її як один із найбільш безпосередньо танцювальних моментів альбому.

“The Shadowy Light”

У цій композиції звучить голос легендарної індійської співачки Asha Bhosle.

Її вокал накладається на синтезатори, індійські інструменти та психоделічний продакшн.

Пісня є одним із найкращих прикладів культурного поєднання, на якому побудований весь альбом.

“Casablanca”

У “Casablanca” Gorillaz звертаються до більш класичного рок-звучання.

Особливо важлива участь Paul Simonon із The Clash та Johnny Marr.

Композиція створює міст між британською рок-історією та сучасною електронною музикою Gorillaz.

“The Sweet Prince”

Ще одна композиція, побудована навколо індійських музичних елементів.

У ній присутні Anoushka Shankar, Ajay Prasanna та Johnny Marr, завдяки чому трек одночасно звучить як психоделічна поп-балада та східна музична композиція.

“The Sad God”

Фінальна композиція повертає слухача до музичних мотивів відкривального треку.

Це своєрідне завершення циклу.

Якщо “The Mountain” на початку альбому символізує сходження та пошук, то “The Sad God” звучить як момент прийняття.

Повернення головної мелодії створює відчуття завершеної історії: подорож почалася з болю та пошуку відповідей, а закінчується спокійним прийняттям неминучого.

“The Mountain, The Moon Cave and The Sad God”

Для перших двох композицій і фінального треку Gorillaz створили масштабний анімаційний короткометражний фільм тривалістю близько восьми хвилин.

Відео об’єднує “The Mountain”, “The Moon Cave” та “The Sad God” в одну візуальну історію.

Чотири персонажі Gorillaz — 2-D, Murdoc Niccals, Noodle та Russel Hobbs — вирушають у містичну подорож через гори, Місячну печеру та світ, пов’язаний із фінальним образом Сумного Бога.

Візуальна частина стала важливим продовженням тем альбому: персонажі стикаються з невідомістю, але фінал не подається як абсолютний жах. Навпаки, він створює відчуття звільнення та прийняття.

Теми та значення

Смерть

Смерть є головною темою “The Mountain”, але Gorillaz трактують її не як кінець, а як частину природного циклу.

Особиста втрата Albarn та Hewlett стала відправною точкою для альбому, але тема поступово перетворилася на універсальне розмірковування про те, що залишається після людини.

Горе

“The Mountain” не приховує біль від втрати. Водночас платівка не залишається в стані жалоби.

Поступово сум трансформується у вдячність за людей, які були частиною життя.

Пам’ять

Присутність Dennis Hopper, Bobby Womack, Tony Allen, Proof, Dave Jolicoeur та Mark E. Smith робить тему пам’яті буквальною.

Gorillaz демонструють, що записаний голос може пережити свого власника на десятиліття.

Духовність

Індійські музичні традиції та філософія допомогли Albarn переосмислити смерть не як остаточне зникнення, а як перехід.

Це одна з причин, чому “The Mountain” звучить значно світліше, ніж можна було б очікувати від альбому, що значною мірою народився з особистої трагедії.

Нове життя

Назва “The Mountain” також може сприйматися як метафора подолання.

Щоб досягти вершини, потрібно пройти складний шлях. Так само людина повинна пройти через втрату, щоб навчитися жити далі.

Сприйняття критиками

“The Mountain” отримав переважно дуже позитивні відгуки та був значно краще сприйнятий, ніж кілька попередніх релізів Gorillaz.

На агрегаторі Metacritic серед критичних оцінок особливо виділяються The Telegraph — 100/100, Uncut — 90/100, musicOMH — 90/100, Record Collector — 80/100, NME — 80/100 та DIY — 80/100. Водночас були й значно стриманіші рецензії, зокрема Paste — 50/100.

(Metacritic — агрегована оцінка критиків)

The Guardian назвав “The Mountain” пізнім творчим піком Gorillaz. Видання особливо високо оцінило те, що альбом звучить не як випадкова колекція запрошених артистів, а як цілісний твір, у якому світло й темрява врівноважують одне одного.

AllMusic також вважає “The Mountain” найбільш цілісною роботою Gorillaz за багато років і проводить паралель із “Plastic Beach”, відзначаючи концентрацію альбому на смертності та життєвих циклах.

(AllMusic — рецензія на “The Mountain”)

NME назвав альбом масштабною світобудівною подорожжю та одним із найбільш багатих і завершених релізів Gorillaz після “Plastic Beach”.

Водночас не всі критики були однаково захоплені.

Paste вважав, що культурне та мовне різноманіття альбому іноді виглядає поверхневим, а деяким композиціям бракує того емоційного катарсису, який був характерним для найкращих робіт Gorillaz.

Тобто головна претензія до “The Mountain” полягає не в якості музики, а в тому, що масштаб задуму іноді перевищує силу окремих пісень.

Сприйняття слухачами

Слухачі загалом сприйняли “The Mountain” позитивно, особливо прихильники класичної епохи Gorillaz.

Важливою перевагою стала саме цілісність альбому. Після кількох релізів, які могли сприйматися як набори окремих колаборацій, “The Mountain” повернув відчуття повноцінного альбому з початком, розвитком і завершенням.

Найбільше уваги отримали:

• “The Mountain”;
• “The Moon Cave”;
• “The Happy Dictator”;
• “The Hardest Thing”;
• “Orange County”;
• “Damascus”;
• “The Sad God”.

Особливо позитивно слухачі оцінюють поєднання індійської музики, електроніки та класичного Gorillaz-звучання.

Водночас для частини аудиторії велика кількість запрошених музикантів може створювати відчуття перевантаженості. Альбом дуже різноманітний, тому не всі треки мають однаково сильний вплив.

Що сподобається

• дуже різноманітне, але здебільшого цілісне звучання;
• сильна концепція навколо смерті, пам’яті та нового життя;
• масштабне використання індійських музичних традицій;
• незвичайне поєднання живих та архівних вокалів;
• велика кількість цікавих колаборацій;
• повернення до більш атмосферного та експериментального Gorillaz;
• сильний емоційний зв’язок між початком і фіналом альбому;
• відчуття завершеної історії замість набору окремих синглів.

Що може не сподобатися

• альбом дуже довгий — близько 66 хвилин;
• велика кількість гостей іноді відволікає від основного звучання Gorillaz;
• не всі композиції однаково сильні;
• окремі культурні впливи можуть здатися поверхневими;
• деякі експериментальні треки потребують кількох прослуховувань;
• тим, хто очікує другий “Demon Days” або “Plastic Beach”, альбом може здатися занадто спокійним та рефлексивним.

Підсумок

“The Mountain” — один із найбільш амбітних і концептуально завершених альбомів Gorillaz за останні роки.

Damon Albarn та Jamie Hewlett перетворили особистий досвід втрати на масштабну музичну подорож, у якій смерть не є фінальною точкою. Індійська музика, електроніка, хіп-хоп, психоделіка, рок та поп об’єднуються навколо ідеї пам’яті та продовження життя через мистецтво.

Особливо важливо, що Gorillaz не просто згадують померлих артистів — вони буквально дають їм можливість знову звучати поруч із новим поколінням музикантів. У цьому сенсі “The Mountain” є не лише альбомом про смерть, а й альбомом про те, як мистецтво перемагає смерть.

Найкраще платівка працює як цілісний твір, тому її варто слухати повністю — від титульної “The Mountain” до “The Sad God”.

Для шанувальників класичних Gorillaz це один із найцікавіших релізів гурту останнього десятиліття. Для нових слухачів — хороший приклад того, чому Gorillaz залишаються унікальним музичним проєктом, здатним поєднувати абсолютно різні культури, жанри та покоління в одному альбомі.