“Marrow Deep” — дев’ятий студійний альбом американського гурту Mastodon, випущений 28 серпня 2026 року на Loma Vista Recordings. Це перший альбом гурту після “Hushed and Grim” (2021) і водночас перша студійна робота без співзасновника та гітариста Brent Hinds. Офіційні цифрові видання містять 12 композицій і мають загальну тривалість близько 65 хвилин.

Назва “Marrow Deep” — «глибоко в кістковий мозок» — добре передає головну ідею платівки: Mastodon досліджують горе, пам’ять, втрату та здатність продовжувати життя після особистої трагедії. Гурт сам описує альбом як роботу, що перетворює глибоке горе на музику про resilience and solidarity — стійкість і єдність.

Альбом нової ери Mastodon

За п’ять років після “Hushed and Grim” у житті Mastodon відбулися надзвичайно серйозні зміни. Найважливішою стала втрата Brent Hinds, який залишив гурт у 2025 році, а згодом загинув у ДТП.

Тому “Marrow Deep” неможливо слухати абсолютно відокремлено від цієї історії. Водночас Mastodon не перетворюють альбом на меморіал. У рецензіях неодноразово підкреслюється, що гурт використовує втрату як точку відліку для нового етапу, а не як причину зупинитися.

До основного складу приєдналися гітарист Nick Johnston та клавішник João Nogueira. Johnston не намагається буквально копіювати Hinds, а привносить власну техніку та мелодійність; Nogueira, своєю чергою, додає новий шар прогресивного та атмосферного звучання.

Це одна з ключових особливостей Marrow Deep: Mastodon не шукають «нового Brent Hinds» — вони будують нову версію самого гурту.

Як створювався альбом

Продюсером виступив Kurt Ballou з Converge, що стало важливим вибором для платівки. Його участь допомогла підкреслити важку, агресивну сторону Mastodon і водночас залишити простір для експериментів.

Цікаво, що частина матеріалу має дуже довгу історію. Наприклад, основний риф “In the Ruins” Bill Kelliher придумав ще під час туру на підтримку Leviathan у 2004 році. Пісня багато років залишалася невикористаною, доки Troy Sanders не знайшов для неї відповідну вокальну та емоційну ідею.

Таким чином, альбом поєднує нову еру Mastodon із фрагментами їхнього майже 25-річного музичного минулого.

Головні композиції

“Barbarians Blood”

Відкриваючий трек одразу демонструє, що Mastodon повернулися до важчого та більш агресивного звучання.

Композиція починається з потужної барабанної партії Brann Dailor, після чого вступає масивний riff. Тут є практично все, за що гурт полюбили шанувальники: sludge, прогресивні переходи, психоделічна середина та різкі зміни динаміки.

Metal Hammer називає трек одним із найбільш переконливих доказів повернення Mastodon до важчої сторони своєї музики. (Louder)

“Poisonous Weapons”

Ще більш прямолінійний metal-трек. Густі гітари Troy Sanders і Bill Kelliher поєднуються з мелодійнішим вокалом Dailor.

Це одна з композицій, яка нагадує ранніх Mastodon, але не є просто ретро-вправою. Між важкими riff’ами з’являються атмосферні переходи, що повертають гурт до прогресивної структури.

“Your Ghost Again”

Емоційний центр альбому.

Пісня безпосередньо пов’язана з Brent Hinds і відчуттям його присутності після смерті. Але замість традиційної рок-балади Mastodon створили складну, неспокійну композицію, де музика ніби постійно намагається зібрати себе докупи.

Поєднання вокалів Brann Dailor і Troy Sanders, прогресивних переходів та гітар Nick Johnston і Bill Kelliher створює відчуття розмови з людиною, якої вже немає. Саме тому пісня сприймається не просто як tribute, а як музичний портрет складного процесу переживання втрати.

“Snakes for Dinner” feat. Josh Homme

Один із найбільш очевидних синглів для шанувальників Mastodon.

У композиції бере участь Josh Homme з Queens of the Stone Age, і його присутність добре підкреслює stoner-rock та psychedelic сторону гурту.

Homme не перетягує пісню на себе — його вокальна участь радше додає їй характерного пустельного, hypnotic-груву. Саме тому “Snakes for Dinner” звучить як природна зустріч Mastodon і QOTSA.

“Out Like a Lamb”

Один із найбільш доступних і мелодійних rock-треків платівки.

Водночас тут зберігається характерна для Mastodon структура: пісня не залишається простою рок-композицією, а поступово розширюється через гітарні соло та зміну настроїв.

Деякі оглядачі вважають її найближчою до потенційного нового концертного фаворита.

“In the Ruins”

Одна з найцікавіших композицій з точки зору історії створення. Основний riff Bill Kelliher носив із собою понад 20 років, перш ніж він нарешті отримав місце на альбомі.

Текст пов’язаний із особистою трагедією Troy Sanders. За словами Brann Dailor, коли Sanders записав вокал, стало зрозуміло, що він співає про переживання, про які раніше майже нікому не розповідав.

Саме тому “In the Ruins” є одним із найбільш емоційно насичених моментів “Marrow Deep“.

“They’re Coming For You”

Більш експериментальна композиція, яка не відразу розкривається. Її вступ створює відчуття тривоги, після чого пісня переходить у важкий, але дещо нестандартний groove.

Деякі слухачі вважають її менш переконливою за центральні композиції альбому, хоча саме її нетипова структура демонструє бажання Mastodon не повторювати одну й ту саму формулу.

“Golden Spires”

Один із найбільш атмосферних номерів.

Тут важкість відходить на другий план, а клавішні та гітарні текстури створюють майже психоделічний, dream-like простір. Devolution Magazine порівнює деякі ефірні моменти композиції з Pink Floyd. (devolutionmagazine.co.uk)

“Moth and Bone”

Одна з композицій, яку слухачі особливо високо оцінюють за поєднання melody, progressive arrangements і важкого звучання.

Вона добре демонструє головну перевагу пізніх Mastodon: гурт уже не потребує постійного shredding або breakdowns, щоб звучати масштабно.

“A Vampire’s Demeanor”

Тут Mastodon повертають агресивнішу вокальну сторону.

У композиції присутні Randy Blythe з Lamb of God та Nate Newton із Converge, які беруть участь у gang vocals.

Це один із найбільш екстремальних моментів платівки та хороший контраст до атмосферних композицій попередньої частини.

“The Vanishing”

Особливо важливий трек через склад гостей.

На початку звучить басова партія Geezer Butler із Black Sabbath, а Joe Duplantier із Gojira також бере участь у композиції.

Участь Butler має особливий емоційний сенс: пісня пов’язана зі смертю матері Brann Dailor, а Geezer був її улюбленим учасником Black Sabbath.

Музично “The Vanishing” тяжіє до doom/stoner metal, із виразним Sabbath-впливом.

“The Three Fates”

Майже восьмихвилинний фінал платівки — найбільш прогресивна композиція альбому.

Тут з’являються складніші інструментальні взаємодії, клавішні, гітарні соло та джазові відтінки. Neil Fallon із Clutch додає spoken-word вокал.

Фінал не намагається дати просту відповідь на тему смерті. Він радше залишає слухача в стані роздумів.

Особливість запрошених музикантів

Гостьовий список “Marrow Deep” — один із найцікавіших у дискографії Mastodon:

• Josh Homme — “Snakes for Dinner”;
• Geezer Butler — бас на “The Vanishing”;
• Joe Duplantier — “The Vanishing”;
• Randy Blythe — “A Vampire’s Demeanor”;
• Nate Newton — gang vocals;
• Neil Fallon — “The Three Fates”.

Це не просто список знаменитих імен. Практично кожен гість має тематичний або музичний зв’язок із конкретною піснею, тому вони не виглядають випадковими cameo.

Звучання

“Marrow Deep” можна сприймати як повернення Mastodon до важкості без відмови від прогресивної еволюції.

Порівняно з “Hushed and Grim“, новий альбом:

• важчий;
• більш концентрований;
• менш розлогий;
• частіше використовує агресивні riff’и;
• має більше sludge/stoner metal;
• водночас активніше використовує клавішні та атмосферні елементи.

Metal Hammer звертає увагу на повернення до інтенсивності ранніх Mastodon, тоді як інші оглядачі наголошують, що нові учасники додають гурту прогресивних і текстурних можливостей. (Louder)

Важливо, однак, не очікувати другого “Leviathan“. Це не буквальне повернення до 2000-х, а сучасний Mastodon, який після особистих трагедій знову дозволив собі бути дуже важким.

Сприйняття критиками та слухачами

Професійні рецензії на момент виходу альбому переважно дуже позитивні.

Metal Hammer називає “Marrow Deep” сильним поверненням до металевої сутності Mastodon і підкреслює, що гурту вдалося перетворити трагедію на життєствердну творчість. (Louder)

Kerrang! також дуже високо оцінює альбом, називаючи його емоційно турбулентною, але чудовою роботою. Особливо важливим видання вважає те, що музика відображає суперечливі почуття щодо Hinds — любов, конфлікт, втрату і скорботу одночасно. (Kerrang!)

Riff Magazine поставив 9/10, відзначивши, що після всіх потрясінь Mastodon звучать так, ніби вони не просто зберегли свою ідентичність, а знайшли нову енергію. (Riff Magazine)

Maximum Volume Music також оцінив альбом у 9/10, особливо відзначивши те, що гурт не намагався створити «музичний мавзолей» для Hinds, а зробив альбом про продовження життя. (Maximum Volume Music)

Але реакція не є одностайною. Heavy Blog Is Heavy вважає, що альбому бракує кількох по-справжньому монументальних riff’ів рівня “Blood and Thunder”, “Oblivion” чи “The Wolf Is Loose”. На думку рецензента, “Your Ghost Again” є найбільш переконливим треком, але саме завдяки мелодії та прогресивним шарам, а не чистій гітарній агресії. (Heavy Blog is Heavy)

The Soundboard також вважає альбом трохи більш стриманим і менш миттєвим, ніж деякі класичні роботи гурту, хоча наголошує на його емоційній силі та важливості для нового етапу Mastodon. (The Soundboard)

Що особливо сподобалося

Серед найчастіше відзначених сильних сторін:

• повернення важчого звучання;
• барабанна робота Brann Dailor;
• вокальні партії Troy Sanders і Dailor;
• гітарна робота Nick Johnston;
• атмосферні клавішні João Nogueira;
• “Your Ghost Again”;
• “In the Ruins”;
• “The Vanishing”;
• вдало підібрані запрошені музиканти;
• емоційна чесність альбому.

У фанатських обговореннях особливо часто виділяють “In the Ruins”, “The Vanishing” і “Moth and Bone”, хоча думки щодо найкращих треків помітно різняться. (Reddit)

Що може не сподобатися

Головна претензія — відсутність нового беззаперечного Mastodon-класика для тих, хто порівнює альбом із “Leviathan“, “Blood Mountain” чи “Crack the Skye“.

Також частині слухачів може здатися, що “Marrow Deep” іноді занадто прогресивний і розмірений, особливо якщо вони очікують постійного потоку потужних riff’ів.

Тобто це не «Mastodon повернулися до Remission». Скоріше це Mastodon, які пережили трагедію і стали ще більш рефлексивними, але водночас важчими.

Загальний підсумок

“Marrow Deep” — один із найбільш значущих альбомів у пізній історії Mastodon не стільки через музичні експерименти, скільки через контекст його створення.

Це перша платівка гурту без Brent Hinds, і його відсутність відчувається практично на кожному рівні. Але Mastodon не намагаються заповнити порожнє місце копією колишнього гітариста. Nick Johnston приносить власний голос, João Nogueira розширює звукову палітру, а Brann Dailor, Troy Sanders і Bill Kelliher демонструють, що ядро гурту залишається надзвичайно сильним.

Найкраще “Marrow Deep” працює як альбом про переживання втрати, а не альбом про смерть. “Your Ghost Again” говорить із пам’яттю про Hinds, “In the Ruins” — про особистий біль Sanders, “The Vanishing” пов’язаний із матір’ю Dailor, а фінальний “The Three Fates” залишає тему життя і смерті відкритою.

У музичному плані Mastodon знайшли цікаву рівновагу: важкість ранніх років + прогресивність зрілого гурту + нові атмосферні елементи. Це не повернення в минуле, а спроба зрозуміти, як рухатися далі.

Кому може сподобатися: шанувальникам Mastodon, Gojira, Baroness, Opeth, Neurosis, High on Fire, Queens of the Stone Age, Tool та прогресивного/слудж-металу. Особливо альбом вартий уваги тих, хто любить масивні riff’и, складні композиції, психоделію, атмосферні клавішні та музику, яка поєднує технічну майстерність із сильним емоційним змістом.