«VINDICATE» — сьомий студійний альбом американського рок-гурту Black Veil Brides, офіційний реліз якого відбувся 8 травня 2026 року під лейблом Spinefarm Records. Платівка стала логічним продовженням еволюції звучання колективу, поєднавши концептуальну театральність та агресивний сучасний метал.
Цей реліз став першою повноформатною платівкою гурту за майже п’ять років (після The Phantom Tomorrow 2021 року). Альбом повністю присвячений темам стійкості, розплати, внутрішнього болю та, як випливає з назви, відновлення справедливості й виправдання перед світом. Фронтмен Енді Бірсак описав концепт так: «Ця платівка корінням уходить у почуття помсти та відплати. Ці емоції можуть як штовхати нас уперед, так і руйнувати, якщо дозволити їм повністю себе поглинути».
Це перший альбом в історії Black Veil Brides, де обов’язки головних продюсерів повністю взяли на себе самі учасники гурту — Енді Бірсак та Джейк Піттс. Музиканти вирішили відмовитися від сторонніх іменитих продюсерів, щоб самостійно синтезувати все найкраще, чого вони навчилися за 17 років кар’єри, без жодних компромісів із лейблом.
Найбільш безкомпромісним та важким треком на платівці став сингл “Revenger”. У його записі взяв участь лідер та вокаліст культового гурту Machine Head Робб Флінн (Robb Flynn). Його фірмовий лютий крик додав пісні небаченої для BVB раніше агресії, перетворивши її на справжній «важковаговий апперкот».
У записі треку “Cut” взяла участь дружина Енді Бірсака — співачка Lilith Czar (екс-Juliet Simms). Музично і візуально пісня та кліп на неї відсилають до естетики похмурих казок та хорору в стилі «Труп нареченої» Тіма Бертона.
Концепція альбому, що балансує між величчю та інтимністю, наповнена архетипами повстання, гріха та відплати. Енді Бірсак зізнався, що під час написання текстів сильно надихався епічною поемою Джона Мілтона «Втрачений рай» (1667). Похмуру релігійну алегорію гурт також яскраво втілив у скандальному «вампірському» відеокліпі на титульний трек “Vindicate”.
До трек-листа несподівано увійшов сингл “Bleeders”, випущений ще навесні 2024 року в межах однойменного мініальбому (EP), натхненного історією Суїні Тодда. Пісня настільки сильно полюбилася фанатам і стала таким великим хітом на радіо, що гурт вирішив зробити її важливою частиною цього повноформатного альбому.